Page 33 - 4930

вирішальним чинником діяльності всіх політичних лідерів, урядів, закладів та орга-
нізацій. Саме цьому слід віддавати абсолютний пріоритет у всіх людських справах,
не шкодуючи на піднесення й одухотворення людини ні часу, ні коштів, ні душевних
сил” [51, с. 208]. А. Печчеї долає обмеженість постмодерної філософії, він мислить
з позиції необхідності збереження життя на землі, з позиції майбутнього.
А. Печчеї розуміє, що глобальні проблеми як прояв людської деструктивності по-
роджені типом людини, яка орієнтована на матеріальні цінності, але водночас усві-
домлює, що ці проблеми не можна розв’язати науково-технічними засобами, тому
формулює методологічний підхід для їх подолання. Глобальні проблеми може бути
розв’язано лише через удосконалення людських якостей. „Я вже неодноразово під-
креслював, що нам ніколи не подолати труднощів, які виникають перед людством,
якщо ми спочатку чітко не усвідомимо, що єдиний шлях до порятунку (курсив наш –
О. Г., В. С.) лежить через те, що я називаю людською революцією – через новий гума-
нізм, який веде до розвитку найвищих людських якостей” [51, с. 209 – 210]. Ми поді-
ляємо це категоричне твердження Печчеї-філософа.
Дійсно, єдиний шлях до уникнення антропологічної катастрофи – це зміна на-
пряму розвитку із зовнішнього на внутрішній, тобто зміна потреб з матеріальних
на духовні. Тут необхідно звернути увагу на поняття „людська революція”. У сво-
їх міркуваннях А. Печчеї розвиває ідеї французького філософа Еммануеля Муньє
(1905 – 1950) про необхідність персоналістичної революції, висловлені в 50-х роках
ХХ століття [47, с. 116 – 141]. Ця революція мусить змінити напрям розвитку лю-
дини, її спонукання до діяльності, характер мислення, спосіб суспільного виробни-
цтва. А. Печчеї висловив упевненість, що, незважаючи на небувалі масштаби такої
революції, її буде здійснено, оскільки мільйони людей починають усвідомлювати цю
проблему [51, с. 210]. На жаль, маємо констатувати, що навіть через понад сорок
років після видання цієї книги людство й найкращі його представники, зокрема фі-
лософи, не лише не докладають зусиль, але й не намагаються осмислити проблему
вдосконалення людських якостей, не виконують ролі „концептуального персонажа”
в людській історії.
Людина маси, якій належить пріоритет у всіх сферах життєдіяльності, у принципі
не могла прийняти ідеї А. Печчеї щодо вдосконалення людських якостей і людської
революції. Прийняти ці ідеї означало для неї поступиться своїм пріоритетом і від-
дати владу в руки особистостей. Тому посередня людина пішла на те, щоб зганьбити
ідеї організатора Римського клубу. Заклики А. Печчеї до кожного із жителів планети
Земля розпочати зараз же розвивати в собі нові здібності замість наявних старих ні-
ким і ніде не були й не могли бути прийняті, тому що в суспільній та індивідуальній
свідомості існує неусвідомлена заборона, табу на теоретичне й практичне оволодін-
ня проблемою піднесення (розвитку) здібностей індивіда.
У 1978 році було опубліковано роботу американського соціального філософа
й етика Р. Хіггінса „Сьомий ворог. Людський ворог у глобальній кризі”. Для автора
книги катастрофічний стан людства не викликає сумнівів, тому він одразу починає
розглядати різні варіанти його осмислення. Суттєвою причиною, яка привела люд-
ство до катастрофи, він уважає духовну сліпоту (як еліти, так і керованих), яка жи-
виться з трьох джерел: „Нездатність розуміти факти, нездатність робити відповідні

32