Page 32 - 4930

кони й правила управління суспільством – доволі близькі до законів джунглів – абсо-
лютно непридатні для того, щоби забезпечити розвиток масового й водночас дивер-
сифікованого співтовариства людей – як груп, так і окремих особистостей, який би
дійсно дозволяв їм жити пліч-о-пліч, незважаючи на расові, ідеологічні й культурні
відмінності <...> Сьогодні ця соціальна й політична нерівність <...> стала абсолют-
но нетерпимою, а завтра вона може відіграти рокову роль у розвитку людства” [51,
c. 186]. Так, сон розуму постмодерних філософів породив безумство політиків посе-
реднього рівня розвитку здібностей.
Роздуми А. Печчеї щодо переосмислення змісту категорії розвитку дивно допо-
внюють міркування М. Гайдеггера. Поняття мислення, яке осмислює, було потрібно
німецькому філософові для обґрунтування того, що людині необхідно повернутися
до своєї сутності. Щодо сенсу категорії розвитку А. Печчеї зауважує: „Ця концепція
цілком правомірно ставить у центр своїх проблем людину, спосіб її існування та спо-
сіб життя. Вона передбачає, як я вже відзначав, що в ній приховані величезні неви-
явлені душевні й культурні можливості і їх можна цілком розкрити, якщо уважно
й методично присвятити себе їхньому розвитку” [51, с. 199]. А. Печчеї розуміє, що
переосмислення категорії „розвиток” потягне за собою фундаментальне переосмис-
лення всіх аспектів буття людини як сьогодні, так і в майбутньому. „Прогресивний
розвиток людини й паралельне покращення її людських якостей принесе із собою
радикальний перегляд сприйняття людиною самої себе й людини взагалі, її ролі
й відповідальності. І це єдиний спосіб не лише задовольнити потреби людини, що
зростають, але й дати їй можливість розумно планувати своє майбутнє” [51, с. 199].
Категорію розвитку А. Печчеї трактує з позиції майбутнього людства, про яке фі-
лософи стали писати лише на початку ХХI століття (див. роботу К. Зарубицького
„Квантово-механічна єдність світу: фізика й метафізика” [31]). А. Печчеї у своїх мір-
куваннях про роль і значення поняття „розвиток” категоричний, але з цією катего-
ричністю не можна не погодитися, адже вона випливає з тенденцій людського буття.
До сьогодні зміст категорії „розвиток” трактують з акцентом на матеріальний роз-
виток, тоді як А. Печчеї наповнює її культурним і духовним змістом. „Отже, зміща-
ються акценти й у розумінні загального розвитку: замість того, щоб концентрувати
всі інтереси навколо наших бажань і пошуків засобів для отримання бажаного, ми
фіксуємо увагу на тому, що є ми самі й чим ми можемо стати” [51, c. 199]. А. Печчеї
зрозумів, що для розв’язання проблем, що стоять перед людством, необхідно зміни-
ти потреби людини, а точніше, переорієнтувати її зі споживання на внутрішній роз-
виток. За сорок років, що минули після публікації цієї книги, ніхто із сучасних філо-
софів не замислився над проблемою переорієнтації людських потреб, тому й триває
їх штучне „розкручування”.
Проблему вдосконалення людських здібностей А. Печчеї розглядав у всесвітньо-
історичному масштабі. „У цей критичний час людської історії першим і найголовні-
шим обов’язком усього світового співтовариства на всіх рівнях – окремих країн, їхніх
співтовариств, компаній і, нарешті, сім’ї – є покращення всіма доступними шляхами
й способами особистих якостей усіх його членів. Треба, щоб необхідність розвитку
й удосконалення особистої та колективної готовності до подальших важких часів
і майбутніх проблем проникла в розум і серця всіх простих людей планети, стала

31