Page 31 - 4930

цілісна людська особистість…” [51, с. 183 – 184].
А. Печчеї не зупиняється на необхідності зміни людських якостей, а формулює ме-
тодологічні умови для такої антропологічної революції – необхідно переосмислити
зміст поняття „розвиток”. „У цьому сенсі поняття людського розвитку виявляється
більш широким і, що особливо важливо, якісно відмінним від того, що зазвичай ро-
зуміють під просто розвитком, навіть якщо в нього вкладають значення „розвиток
людини”. По суті, поняття розвитку – як би не намагалися розширити його зміст –
усе одно зазвичай сприймається як щось пов’язане з концепцією людських потреб та
їх задоволення й деякою мірою невіддільне від неї” [51, с. 198]. А. Печчеї не був фі-
лософом, але в розумінні проблеми розвитку пішов далі, ніж професійні мислителі.
Здійснімо порівняльний аналіз поглядів А. Печчеї з тим розумінням категорії
„розвиток”, яке склалося в сучасній українській та російській філософії. Насамперед
зазначимо, що в українському філософському словнику (Філософський енцикло-
педичний словник. – К. : Абрис, 2002) і словнику М. Булатова (Філософський слов-
ник. – К. Стилос, 2009) це поняття відсутнє. У російському словнику (Всемирная
энциклопедия : Философия. – М. : АСТ ; Минск : Харвест, Современный литератор,
2001) цю дефініцію витлумачено як процес змін [1, c. 847]. Сучасний російський уче-
ний А. А. Сілін трактує розвиток як рух від простого до складного [58, c. 137].
Фундаментальною проблемою будь-якої теорії розвитку є питання про критерії.
Особливо гостро воно стоїть щодо соціальної форми руху. На нашу думку, філософ-
сько-методологічної причиною безпорадності як філософів, так і практиків, які оці-
нюють перспективи розвитку людства, є відсутність критеріїв для розуміння розвитку.
У своїх роздумах про розвиток А. Печчеї задає нову парадигму для тлумачення
цього поняття. Розвиток, пов’язаний із зовнішньою діяльністю, в А. Печчеї відходить
на другий план. Поняття розвитку має охоплювати передусім внутрішній світ люди-
ни, її культурне й духовне буття. Печчеї-філософ формулює власне розуміння розви-
тку, головною метою якого „стало би самовираження та повне розкриття й розвиток
можливостей і здібностей людської особистості” [51, с. 199]. У поняття розвитку він
вносить принципово новий сенс – воно має охопити всі аспекти людського буття,
а не лише матеріальне існування. „Людський розвиток являє собою, отже, ту мету, на
досягнення якої повинні бути в найближчі роки й десятиліття спрямовані концен-
тровані, спільні зусилля всього людства. Це розвиток справді революційний, оскіль-
ки він повинен охопити всі боки людського існування, усіх без винятку жителів пла-
нети. Така людська революція зможе наповнити єдиним смислом, надати гармонії та
спрямувати на розумні цілі все інші революційні процеси нашого часу” [51, с. 198].
Органічно поєднуючи роздуми Й. Гейзинги (культура як єдність матеріального
й духовного) та А.Печчеї, зазначимо, що критерієм розвитку мають бути нові фор-
ми єдності духовного й матеріального. Найскладніший аспект осмислення проблеми
розвитку – застосування цієї категорії до змісту поняття „особистість”.
А. Печчеї усвідомлює, що для переосмислення основ людського буття недостатньо
змінити зміст філософських категорій. Необхідно переосмислити й соціально-полі-
тичні основи людського існування. Коли постмодерна філософія дозволила „множи-
ти сутності” (уводити нові поняття замість того, щоб поглиблювати їх розуміння),
роль філософа взяв на себе менеджер і громадський діяч А. Печчеї: „Панівні нині за-

30