Page 26 - 4930

ко релігійне коріння, причому настільки ґрунтовно релігійне, що й „засіб порятунку
також має стати релігійним за його суттю, як би ми його не називали” [62, c. 202].
Підсумовуючи аналіз поглядів Л. Уайта-мол., слід сказати, що він здійснив суттєвий
прорив у розумінні причини людської деструктивності. Він обґрунтував, що до про-
цесу їх переосмислення й до пошуку механізмів подолання людської деструктивнос-
ті має підключатися церква й відігравати одну з перших ролей.
У 1973 році виходить робота німецько-американського філософа й психолога Ері-
ха Фромма (1900 – 1980) „Анатомія людської деструктивності”. Одну з причин де-
структивності філософ убачав у некрофілії. Сутність цього явища він визначає як
„пристрасний потяг до всього мертвого, хворого, гнилого, такого, що розкладається;
одночасно це пристрасне бажання перетворити все живе в неживе, пристрасть до
руйнування заради руйнування; а також винятковий інтерес до всього чисто меха-
нічного (небіологічного)” [67, с. 435]. Порівняймо це висловлення з тим, як харак-
теризували ставлення посередньої людини до техніки Х. Ортега-і-Гассет, А. Печчеї,
М. Гайдеггер, Й. Гейзинга. Ортега-і-Гассет розглядав техніцизм як один з атрибутів
„сучасної культури” [49, с. 89]. М. Гайдеггер увів поняття „ера планетарної техніки”,
яка створена людиною, але закріпачила її [71, с. 148 – 149]. А. Печчеї попереджав
людство, що воно швидкими темпами йде назустріч своїй смерті в глобальному
масштабі через непомірне використання технічних засобів [51, c. 37]. Й. Гейзинга за-
фіксував втрату рівноваги між рівнем технічного й культурного розвитку суспіль-
ства та поведінкою більшості його членів [72, с. 264].
Ми навели збіг поглядів п’ятьох відомих філософів, психологів, суспільних діячів
щодо сутності конкретного типу людини та причини деструктивності її поведінки,
яка полягає в її любові до всього неживого. Усупереч власній волі змушені зробити
висновок: некрофільські риси дійсно притаманні посередній людині. У цій ситуації
принаймні дивує позиція світової інтелектуальної й політичної еліти, яка не лише
ігнорує ці попередження, але й сама демонструє некрофільські схильності, тобто
у своїй масі складається з людей посереднього рівня розвитку здібностей.
Е. Фромм, аналізуючи причини й прояви некрофільських тенденцій, покликається
на дослідження Льюїса Мемфорда, який установив зв’язок між деструктивністю та
поклонінням перед технікою. На підставі досліджень Л. Мемфорда і власних мірку-
вань Е. Фромм доходить висновку, що „пристрасть до технічних пристосувань замі-
няє (витісняє) справжній інтерес до життя й позбавляє людину застосування всього
того широкого набору здібностей і функцій, якими вона наділена від народження” [67,
с. 450]. Цей цінний висновок дозволяє проникнути у філософську та психологічну
сутність некрофілії. За Фроммом, некрофільська тенденція є формою психологічного
захисту й навіть втечею людини від власної людської сутності. Людина має задатки
та здібності для повноцінного буття, але для їх реалізації необхідно докладати зусиль
до самовдосконалення. На жаль, посередня людина не хоче бути вимогливою до себе.
Е. Фромм не зупиняється на психологічному дослідженні причин людської де-
структивності, а намагається віднайти філософське підґрунтя некрофілії й доходить
висновку, що вони починають бурхливо розвиватися тоді, коли „речі панують над
людиною; „мати” панує над „бути”, володіння над буттям, мертве над живим” [67,
с. 445]. Некрофілія породжується тим суспільством, у якому панує відчуження на

25