Page 24 - 4930

М. Гайдеггер виділяє два види мислення: те, яке осмислює, і те, що обчислює (каль-
кує), звертаючи увагу на те, що всі досягнення цивілізації отримано за рахунок мис-
лення, що калькує. Водночас він бачить, що воно обманює людину, доводячи, що все-
могутнє і є єдиним, дійсним і практикуючим способом мислення [71, с. 110 – 111]. Під
впливом мислення, що калькує, зникла вкоріненість людини в буття [71, с. 106], вона
піднеслася над ним. Призначення мислення, яке осмислює, філософ убачає в тому, що
воно повинне врятувати сутність людини, допомогти їй набути нової вкоріненості.
Чи здатна людина подолати обмеженість мислення, що обчислює, і піднятися до
такого, яке осмислює? На це питання М. Гайдеггер дає ствердну відповідь: „І все ж
кожен може вийти на шлях роздумів по-своєму й у своїх межах. Чому? Тому що лю-
дина – це мисляча, тобто така істота, яка осмислює. Щоб розмірковувати, нам зо-
всім не треба „перестрибнути через себе”. Достатньо зупинитися на поблизькому й
подумати про найближче: про те, що стосується кожного з нас – тут і зараз, тут, на
цьому клаптику рідної землі, зараз – у сьогоднішній момент світової історії” [71, c.
104 –105]. Філософ стверджує, що мислення, яке осмислює, – не щось надприродне й
недоступне звичайній людині. Таке мислення за відповідних умов доступне всім, але
лише в тому випадку, якщо ми долаємо в собі обивателя.
М. Гайдеггер, звертаючись до людини, рекомендує їй осмислювати життя не з по-
зиції споживача й господаря світу, а в контексті цілісного буття. Філософ протес-
тує проти перетворення світу в об’єкт експлуатації та втрати природою її таїнства.
„Світ тепер видається об’єктом, відкритим для нападів думки, яка обчислює, нападів,
перед якими вже ніщо не зможе встояти. Природа стала лише гігантською бензо-
колонкою, джерелом енергії для сучасної техніки й промисловості. Це, в принципі,
технічне ставлення людини до світового цілого...” [71, с. 107]. Німецький філософ го-
ворить про необхідність рефлексії над результатами власної діяльності й над своїми
здібностями зокрема.
Людина перестала цінувати природу, заради задоволення своїх насущних потреб
забула, що вона сама є її частиною. Вона підпала під владу техніки, сила якої стала
значно перевищувати можливості природи й розумні потреби людини. „Страшно
насправді не те, що світ стає цілком технізованим. Набагато більш жахливим є те,
що людина не підготовлена до цієї зміни світу, що ми ще не здатні осмислено зустрі-
ти, те, що в сутності лише починається в цьому столітті атома. Загальмувати істо-
ричний хід атомного століття або ж спрямувати його не може жодна людина, жодна
група людей, жодна комісія видатних державних діячів, учених та інженерів, жодна
конференція видатних діячів промисловості й торгівлі” [71, с. 108]. Очевидно, що
М. Гайдеггер розгублений перед складностями буття. Єдиним виходом із ситуації,
що склалася, філософ уважає розвиток у людини мислення, яке осмислює. Можна
погодитися з цим висновком, але, на жаль, філософ не пов’язує мислення, що обчис-
лює, і мислення, яке осмислює, з конкретним типом людини. Мислення виявляється
відірваним від людських якостей. Уважаємо, що такий методологічний прорахунок
відбувся тому, що не було враховано досягнення Х. Ортеги-і-Гассета в розумінні сут-
ності людини. М. Гайдеггер повторює типову помилку постмодерної філософії: за-
мість того, щоби поглиблювати аналіз явища на основі досягнень своїх попередників,
він називає феномен новим поняттям та аналізує з нуля.

23