Page 20 - 4930

лише як до засобу” [33, с. 270]), виявилося взагалі без моральності. Сьогоднішній
стан цивілізації підтверджує висновки іспанського філософа, але людство, кероване
людиною маси, не хоче бачити правоту Х. Ортеги-і-Гассета.
У 1935 році датський філософ і культуролог Йохан Гейзинга (1872 –1945) в роботі
„Homo ludens. У тіні завтрашнього дня”, а в 1937 році американський соціолог і куль-
туролог Пітирим Сорокін (1889 – 1968) у роботі „Соціокультурна динаміка” роз-
горнули деталізоване зображення знелюднення, примітивізації суспільного життя
народів Європи, США й Канади, яке виникло на основі розвинених досягнень тех-
ніки й ефективності виробництва засобів життя, як наслідок діяльності відзначено-
го Ортегою-і-Гассетом „героя” європейської цивілізації – посередньої людини маси.
Й. Гейзинга виводить новий тип людини „homo ludens” – людина, що грає, який не-
гативно впливає на всю європейську історію двадцятого століття. Процеси розвитку
людини й людського суспільства Й. Гейзинга характеризує через поняття культури,
основною характеристикою якої є рівновага між матеріальними й духовними цін-
ностями [72, с. 264]. Сучасний тип людини порушив рівновагу між цими складника-
ми буття в бік матеріального компонента.
Для характеристики духовного стану європейської людини Й. Гейзинга вводить
поняття „пуерилізм”: „Пуерилізм – так ми назвемо позицію суспільства, чия поведін-
ка не відповідає рівню розумності й зрілості, яких воно досягло з огляду на його здат-
ність судити про речі; яке замість того, щоб готувати підлітка до вступу в доросле
життя, власну поведінку пристосовує до підліткової” [72, с. 328]. Й. Гейзинга фіксує
небезпечну неузгодженість між рівнем технічного, інтелектуального розвитку сус-
пільства, досягнутого зусиллями інтелектуальної меншості, і поведінкою більшості
членів соціуму. Але найбільш небезпечне в цій ситуації полягає в тому, що й освічена
частина суспільства почала демонструвати дитяче ставлення до життя: „Незчисленна
кількість як освічених, так і неосвічених людей культивує незмінно дитяче ставлення
до життя” [72, с. 333]. (Зазначимо, що визначення Й. Гейзингою поведінки сучасної
людини як дитячої збігається з підходом Х. Ортеги-і-Гассета [49, с. 98]). Парадок-
сальним і небезпечним у цій ситуації є те, що освічена частина суспільства втрачає
здатність до зрілої соціальної поведінки й почуття відповідальності. У такій ситуації
активна меншість уже не спроможна виконувати вищі життєві функції щодо управ-
ління суспільством.
Й. Гейзинга так характеризує моральне обличчя homo ludens: „Його вирізняє недо-
статність чуття до того, що доречно і що недоречно, недостатність особистої гідності,
поваги до інших і до чужої думки, гіпертрофоване зосередження на власній особис-
тості” [72, с. 333], тобто сучасна людина втратила здатність до моральної рефлексії як
до власної особистості, так й до іншої людини.
Для інтелектуального рівня homo ludens характерний повний занепад розумових
здібностей, а тому філософ констатує його неспроможність критично мислити. Але
найстрашніше те, що така людина відчуває щастя, знаходячись у стані інтелектуаль-
ного й культурного невігластва. „Ґрунт для цього готує загальний занепад здатності
судження та критичної потреби. Маса почувається просто чудово в стані напівдо-
бровільного отупіння. Цей стан може в будь-яку хвилину стати вкрай небезпечним
через те, що більше не діють гальма моральних переконань” [72, с. 333]. Й. Гейзинга

19