Page 16 - 4930

тичними гаслами, за допомогою яких, як відомо, легше маніпулювати свідомістю мас.
На початку ХIХ століття швидкими темпами зростає стан міщан, його основу ста-
новить посередня людина, суть буття якої – у відсутності будь-яких ідеалів. Життя
без ідеалів було й раніше, але тепер це стає масовим явищем. О. І. Герцен із гіркотою
зазначає: „Порожнеча життя зростає зі страшною швидкістю, наштовхуючи людей
неясним розумінням, мертвущою нудьгою на всілякі бездумства – від гри на біржі до
гри в столи, що крутяться” [23, с. 513]. Він критикує як демократичні, так і христи-
янські ідеали. Усе розлетілося вщент, – робить висновок філософ і зі злою іронією
зазначає, що залишилось одне обов’язкове правило: „Думай, як знаєш, – але бреши,
як інші” [23, с. 513].
Життя без ідеалів було й у попередні історичні епохи, але не в такому лячному
масштабі. Християнські ідеали охоплювали всі соціальні верстви європейських кра-
їн, тоді як гасла Великої французької революції відповідали потребам лише буржу-
азії, яка зуміла видати свою вигоду за спільний інтерес. Ці гасла стосувалися лише
зовнішньої життєдіяльності людини. „Було це й раніше, але розміри й усвідомлення
були меншими, до того ж раніше були ідеали, вірування, слова, від яких билося і про-
сте серце бідного громадянина, і серце пихатого лицаря; у них були спільні святи-
ні, перед якими, як перед дарами, схилялися всі” [23, с. 474]. Французька революція
проголосила в суспільному житті пріоритет матеріального над духовним, і життя
європейської людини набуло суто матеріального характеру.
О. І. Герцен одним із перших побачив взаємозв’язок між зростанням чисельності
посередньої людини та падінням моральності в європейському суспільстві. У процесі
аналізу європейського життя він спирається на дослідження англійського філософа
й економіста Дж. С. Мілля (1806 – 1873) й пише: „Разом з її пануванням (пануванням
посередньої людини – О. Г., В. С.) розів’ється зниження всього морального побу-
ту, і Ст. Мілль, наприклад, зовсім не перебільшував, говорячи про звуження розуму,
енергії, про стирання особистостей, про постійне здрібніння життя, про постійне
виключення з нього загальнолюдських інтересів, про зведення його на інтереси тор-
гової контори й міщанського добробуту” [23, с. 481]. О. І. Герцен чітко усвідомив
суть змін. На місце християнських ідеалів прийшов „ідеал” економічної вигоди, що
нівелював людину, ведучи її до деградації. „Особистості стиралися, родовий типізм
згладжував усе різко індивідуальне, неспокійне, ексцентричне. Люди, як товар, ста-
вали чимось гуртовим, оптовим, рядовим, дешевшими, гіршими нарізно, але чис-
леннішими й сильнішими в масі. Індивідуальності зникали, як бризки водоспаду, у
загальному потопі…” [23, с. 520]. Свої напружені пошуки О. І. Герцен закінчує роз-
губленим питанням: „Де ж узяти <…> ідеали?” [23, с. 515], на яке, на жаль, ні життя,
ні філософія до сьогодні так і не змогли дати відповіді.
Проблема деструктивності посередньої людини була предметом дослідження росій-
ського філософа, письменника, публіциста Костянтина Леонтьєва (1831 – 1891). Він
пише роботу, у назві якої чітко формулює причину деструктивності: „Посередній єв-
ропеєць як ідеал і знаряддя всесвітнього руйнування”. Свій аналіз філософ будує на до-
слідженні творчості відомих у ХIХ столітті письменників і учених Г. Абу, Бокля, Жорж
Санд, Шлоссера, Прудона й доходить висновку, що їхній ідеал – одноманітність у вихо-
ванні та способі життя [41, c. 130], усереднення, а часом і анархія [41, с. 131]. К. Леонтьєв

15