Page 18 - 4930

На жаль, Росія не почула мислителя й обрала шлях знеособленого буття. У се-
редовищі російської інтелігенції відбувся розкол на аристократичний і плебей-
ський табори, що виразно продемонструвала буржуазна революція 1905 – 1907 рр.
і що знайшло відображення в збірнику філософських статей „Віхи” [21]. Переворот
1917 року в Росії показав: його організатори свідомо пішли на ліквідацію інтелек-
туально-психологічної ієрархії, що детально проаналізував М. О. Бердяєв у роботі
„Філософія нерівності” (1923) [12, с. 52 – 69].
У 1906 році російський філософ, поет і письменник Дмитро Мережковський (1866 –
1941) у роботі „Грядущий хам” (1906) відзначив можливість тієї небезпеки для життя
суспільства, про яку застерігали і якої так боялися Дж. С. Мілль і О. І. Герцен ще на по-
чатку другої половини ХIХ століття, а саме – панування міщанства, посередньої за зді-
бностями людини маси, яка кількісно зростала. Завершуючи осмислення висновків
Дж. С. Мілля й О. І. Герцена, Д. Мережковський докоряє їм у тому, що вони „не бачили
останньої причини цього духовного міщанства <…> і дійсно, у всіх цих пророцтвах –
не лише для Мілля, але почасти й для Герцена, пророцтвах на власну голову – немає
ніякого висновку, знання, а є лише крик невідомого болю, невідомого жаху. Причини
міщанства Герцен і Мілль не могли бачити, як людина не може бачити обличчя своє без
дзеркала. Те, через що вони страждають і чого бояться в інших, знаходиться не лише
в інших, але й у них самих, в останніх, нездоланних і навіть невидимих для них меж-
ах їхньої власної релігійної, точніше, антирелігійної свідомості” [46, с. 352]. Духовне
відродження людини й Росії Д. Мережковський пов’язував з відродженням християн-
ських ідеалів. На жаль, необхідно сказати, що його зауваги на адресу Дж. С. Мілля й
О. І. Герцена цілком стосуються й самого Д. Мережковського, адже причина духовного
примітивізму й міщанства не лише в атеїстичній позиції. Незважаючи на те, що Д. Ме-
режковський внутрішньо був схожий на О. І. Герцена і Дж. С. Мілля, він чітко вказав
на вичерпання основ буття людини Нового часу. Людство захопилося матеріальним
перетворенням світу, забувши про духовні основи буття.
У 1929 році іспанський філософ Хосе Ортега-і-Гассет (1883 – 1955) у роботі „По-
встання мас” проаналізував наслідки непропорційно зрослої в суспільстві кількос-
ті посередніх за здібностями індивідів, що зайняли панівне положення в усіх сферах
суспільного життя країн європейської цивілізації, серед яких розв’язування Першої
світової війни й організація післявоєнного світу аж до світової кризи 1929 року – за 30
років, і доходить висновку, що народився новий соціальний феномен, який „на щас-
тя чи нещастя, визначає сучасне європейське життя. Цей феномен – повне захоплен-
ня масами суспільної влади. Оскільки маса, за визначенням, не повинна й не здатна
управляти собою, а тим більше суспільством, ідеться про серйозну кризу європей-
ських народів і культур, найсерйознішу з можливих” [49, с. 43]. Трагедія Європи, на
думку іспанського філософа, полягає в тому, що маса, яка не спроможна навіть управ-
ляти власним життям, унаслідок стихії суспільного розвитку опинилася при владі.
Х. Ортега-і-Гассет уважає, що приналежність до маси – це не соціально-класова ха-
рактеристика, а винятково психологічна. Філософ пише: „Маса – всякий і кожний,
хто ні в добрі, ні в злі не міряє себе особливою мірою, а почувається таким саме, „як
і всі”, і не лише не пригнічений, але й задоволений тим, що його не можна відрізнити”
[49, с. 45 – 46].

17