Page 180 - 4930

мо сферу економіки періоду початку незалежності України: замість перебудовування
фундаменту – економічних відносин обміну й розподілу в наближенні до еквівален-
ту, рівності, справедливості – завалили всю будівлю; замість перетворення держав-
ної власності в суспільну шляхом законного перетворення кожного трудівника на
власника й володаря засобів, процесу й результату виробництва почали незаконне,
злодійське перетворення її на приватну власність, прикрите фразами про перехід до
ринкової економіки; у політичній сфері замість об’єднання зусиль розбіглися по сво-
їх кутках, по улюблених партійних „принципових” нірках; у соціальній сфері замість
взаємовигоди вдалися до монопольного тиску; у моральній сфері замість відвертості
й довіри – приховані хитромудрощі підступів та ін.
Хто, як не працівники школи – освічені, розумні й чуйні людинознавці – можуть і
повинні сказати на повний голос цю правду, щоб кожна душа сприйняла її, як баль-
зам, а саме, що школа в попередні роки погано готувала своїх вихованців до вільної,
самостійної, творчої життєдіяльності, і запропонувати тим зі своїх випускників, хто
ще остаточно не заскнів у нелюдськості, практичну можливість удосконалюватися
у підвищенні свого спонукання до рівня інтересу: чи то через клуби ділових людей,
чи то в постійно й вільно діючих семінарах, а разом з тим пробуджувати й форму-
вати свідомість у такий спосіб організованої громадськості в розумінні необхідності
надати працівникам школи дієву соціально-інтелектуальну й матеріальну допомогу
в порядку дійсного забезпечення пріоритету школи перед іншими, настільки ж жит-
тєво важливими процесами суспільства, зокрема й особливо перед матеріальним ви-
робництвом.
Можливо, хтось скаже, що ці міркування наївні, непереконливі, непрактичні. Ми
відповімо: запропонуйте більш реалістичні й порівняймо їх, але в будь-якому ви-
падку не зволікаймо, оскільки порятунок потопельників – справа рук самих пото-
пельників, і ми не бачимо нічого нездійсненного в тому, щоб, не очікуючи дозволу
або наказу зі столиці від центральних органів, почати тут і зараз шукати, збирати
й організовувати людей, здатних і охочих зайнятися проблемою допомоги фахівцям
у методологічній самоосвіті, у саморозвитку їхньої здібності бути спонукуваними
особистісним інтересом у діяльності.
Справа в такому випадку залишається за малим – створити необхідний для та-
кої роботи орган та інституалізувати його місце, структуру, засоби й повноважен-
ня в системі чинних органів суспільного організму. Під тиском жорсткої потреби
розв’язання проблеми здібностей діячів, місцеві владні еліти по всіх областях Укра-
їни раніше чи пізніше, але обов’язково зрозуміють, що так, як розв’язує проблеми
один фахівець третього рівня розвитку діяльнісної здібності, не можуть і сто або
навіть чотириста фахівців другого рівня, а саме вони, фахівці третього рівня, і забез-
печують успіх. Висловимо кілька організаційних міркувань щодо створення методо-
логічної лабораторії. Над тим, яким може бути цей орган, як він може бути вписаний
у систему наявних установ і закладів, які його права, обов’язки й повноваження, як
його назвати, необхідно добре подумати тим представникам місцевої влади, хто від-
чує потребу в його створенні. Залежно від характеру потреби, а отже, і відповідної
йому мети, таку структуру можна створити в складі того чи того вишу або в структу-
рі обласної державної адміністрації.

179