Page 179 - 4930
P. 179

яльності оптимально захищати та здійснювати інтерес народу творчим розв’язанням
                       проблем у кожній відповідній ситуації так, що інакше діяти він просто не здатний.
                       Для того фахівця, який захоче розпочати роботу над своїми здібностями, перше, що
                       необхідно зробити, це прийняти питання й не ухилитися від пошуку відповіді на
                       нього: „Хто я?”, тобто чим спонукуваний – стимулом, мотивом, інтересом, ідеалом?,
                       що хочу із собою зробити?
                         Якщо той, хто прийняв це питання, переконається, що він спонукуваний особис-
                      тісним інтересом, то уже не зупиниться в прагненні створити умови для появи мож-
                       ливо більшої кількості співгромадян з таким самим особистісним рівнім розвитку
                       діяльнісної здібності. А якщо він виявить, що не має цього рівня, але захоче розви-
                       нути його в собі, то в цьому прагненні також не зупиниться на півдорозі. Той же, хто
                       не прийме це питання, тобто, по суті, відчує та зрозуміє, що спонукуваний стимулом
                       нагороди або покарання, або мотивом вигоди, або збитку, і не захоче підвищувати
                      свої спонукання до рівня особистого інтересу, ознайомившись із проблемою методо-
                       логії, уже не зможе сказати, що не чув і не знає про концепцію чотирьох рівнів розви-
                      тку діяльнісної здібності індивіда, що цілком змінює ситуацію: він об’єктивно покла-
                       дає на себе відповідальність (гріх) за гальмування, перешкоджання своєю діяльністю
                      здійсненню життєво важливих, назрілих і цілком здійсненних змін у суспільстві. Але
                       про цей випадок розмова особлива. Це духовна деградація і смерть.
                         Друге: оскільки саме школа – це та сфера або той орган життєдіяльності суспіль-
                      ства,  завдяки  якому  народ  може  отримати  можливо  більшу  кількість  громадян
                      з третім, особистісним, рівнім соціального розвитку діяльнісної здібності найбільш
                       швидко, ефективно й надійно, то той, хто прийняв цю концепцію, неминуче прийде
                       до питання: що досі перешкоджало школі йти новим шляхом і які зміни в ній необ-
                       хідно здійснити, щоб надалі вона могла задовольнити соціальне замовлення народу,
                      сформульоване в Законі України „Про освіту” як мета освіти: „усебічний розвиток
                       людини як особистості” [23, с. 11]? У пошуках відповіді він неодмінно прийде до ви-
                      сновку,  що  самим  працівникам  школи  необхідно  так  змінити  основні  характерис-
                      тики навчального процесу, що назвати це інакше, як перетворенням наявної школи
                       в школу нову, просто неможливо. Зрозуміло, що підготовка до таких змін потребує
                       від працівників освіти коштів, часу й зусиль, що можливо лише за умови здійснення
                       проголошеної Законом „Про освіту” пріоритетності освіти в соціально-економічно-
                       му й культурному розвитку України.
                         Тому  третє,  що  необхідно  зробити,  –  це  звернутися  до  еліти  суспільства
                      з  роз’ясненням  важливості  методологічного  забезпечення  діячів  для  досягнення
                       успіху в діяльності. Треба невтомно пояснювати й обґрунтовувати цей факт так, щоб
                       він  став  надбанням  суспільної  свідомості,  громадської  думки.  Усі  повинні  усвідо-
                       мити, що однією з основних, якщо не головною, причиною нездоланності й погли-
                       блення кризи в різних сферах життя суспільства є методологічна безпорадність на-
                       ших фахівців, посадових осіб, що виявляється по-різному: то як нездатність досягти
                       компромісу, то як нездатність об’єднати зусилля для його здійснення, то як дефіцит
                       відвертості, чесності, достоїнства, справедливості, людяності в діяльності. Відомо,
                       що будь-яка криза в суспільстві починається в головах його громадян, але найраніше
                       вона починається в головах еліти. Отже, їй першою й починати її подолання. Візьмі-

                                                           178
   174   175   176   177   178   179   180   181   182   183   184