Page 173 - 4930

а навпаки, створюють нові проблеми. За своїм соціальним статусом індивід посеред-
нього рівня розвитку діяльнісної здібності повинен розв’язувати проблеми, але оскіль-
ки він не здатний цього робити, то лише імітує їх розв’язання. Отже, його здібності не
сприяють процесу творчості. Спільним для фахівців залежного й посереднього рівнів
розвитку є те, що в них переважає професійний бік здібностей і недорозвинутий ін-
телектуальний, тому вони не здатні передбачити соціальні (комунікативні) результати
їхньої професійної діяльності. Осмислюючи ці характеристики здібностей індивідів
залежного й посереднього рівнів розвитку філософською мовою М. Гайдеггера, ска-
жемо, що в них переважає мислення, яке обчислює, і відсутні здібності до мислення,
що осмислює. Професійна діяльність загалом протікає під пріоритетом матеріального.
Фахівець третього (особистісного) рівня розвитку діяльнісної здібності має дос-
татній професійний та інтелектуальний потенціал, щоби створити продукт, який
відповідає суспільним потребам. Він цілісно сприймає предметні й комунікативні
результати своєї професійної діяльності, але мислить у межах панівної технологіч-
ної, наукової, соціально-політичної парадигми. Фахівець особистісного рівня зді-
бностей може не лише створювати нові продукти споживання, засоби виробництва,
але й винаходити нові технології. Разом із тим його творча уява обмежена панівни-
ми технологічними, економічними, політичними, правовими, освітніми парадигма-
ми. Фахівець особистісного рівня розвитку здатний несуперечливо поєднувати різ-
ні форми діяльності: технологічну з економічною, технічну з правовою, економічну
з правовою та ін., але робить це в межах панівної парадигми. Мета діяльності фа-
хівця особистісного рівня розвитку знаходиться в іншому „Я”, колективі, культурі,
нації, суспільстві, а діяльність набуває творчого характеру.
Геній не лише цілісно сприймає результати своєї й чужої діяльності (як предмет-
ні, так і комунікативні), але й здатний передбачити їхні наслідки та співвіднести їх
із сенсом життя людини. Його не задовольняє панівна парадигма діяльності, і він
виходить за її межі, створює нові принципи. Отже, діяльність набуває органічного
й творчого характеру. У структурі діяльнісної здібності особистостей і геніїв пріо-
ритет належить розумовому й чуттєвому компонентам. Професійна діяльність здій-
снюється під пріоритетом духовного.
Узагальнюючи результати дослідження, скажемо, що між рівнем розвитку ді-
яльнісної здібності фахівця та характером його діяльності існує органічний
взаємозв’язок. Результати наших досліджень інтегруємо в табл. 4.2.
Теоретичне осмислення проблеми структури й рівнів розвитку діяльнісної зді-
бності індивіда дозволяє на філософсько-антропологічному рівні обґрунтувати не-
обхідність переосмислення мети та змісту освіти. Панівний (безособистісний) на-
вчально-виховний процес з його установками на освоєння умінь і знань не створює
жодних можливостей для розвитку діяльнісних здібностей учня. Так звані „іннова-
ційні педагогічні технології” теж не виходять за межі традиційних уявлень про мету
та зміст навчально-виховного процесу, а лише декларують необхідність розвитку
творчого потенціалу учнів. Очевидно, що в українському суспільстві пріоритет на-
лежить фахівцеві посереднього рівня розвитку діяльнісної здібності, оскільки саме
таких фахівців випускають вищі навчальні заклади. Фахівці особистісного рівня
розвитку здібностей, якщо і з’являються в нашому суспільстві, то не завдяки, а всу-

172