Page 171 - 4930

(Е Бернс, А. Маслоу, К. Роджерс). В українській психології це поняття конструктивно
розробляють А. Фурман та його психологічна школа. Достатньо продуктивними
є роботи О. Гуменюк, С. Ткачук. У працях цих учених досліджено Я-концепцію щодо
різних аспектів соціально-психологічного буття людини [15, с. 220 – 274; 16; 17],
проаналізовано процес самоформування Я-концепції учасниками модульно-розви-
вального навчання [41].
Уявлення про сутність Я-концепції інтегровано в монографії О. Гуменюк „Пси-
хологія інноваційної освіти: теоретико-методологічний аспект” [15] і в спільному
з А. В. Фурманом навчальному посібнику „Психологія Я-концепції” [49]. Незважа-
ючи на різні підходи до осмислення Я-концепції, можна виділити усталений зміст
цього поняття: динамічна система уявлень людини про себе, яка містить усвідом-
лення власних фізичних, психологічних та інтелектуальних якостей, можливостей,
самооцінку. При такому підході Я-концепція постає як структурний елемент само-
свідомості, психічних установок людини, орієнтованих на саму себе. На нашу думку,
у цьому підході є значний елемент егоцентризму.
Поділяючи основні теоретичні положення, сформульовані в психологічній школі
А. В. Фурмана щодо Я-концепції, спробуємо зробити кілька сутнісних доповнень.
По-перше, у контексті концепції чотирьох рівнів розвитку діяльнісної здібності
необхідно сказати, що в індивіда кожного рівня розвитку буде своя Я-концепція,
свої уявлення про власні можливості і про своє місце у світі. Тому можна виділити
Я-концепцію залежної людини (залежність від своїх нерозвинутих здібностей і від
соціальних обставин); Я-концепцію посередньої людини (одвічне пристосування
себе до наявних обставин); Я-концепцію особистості (творити світ, виходячи з уста-
новки на Іншого); Я-концепція генія (творити світ за нормами істини, добра й кра-
си). По-друге, уявлення людини про власні можливості формуються в органічному
взаємозв’язку з уявленнями про свою місію в цьому світі. Уявлення про себе та свої
можливості (внутрішній бік Я-концепції) та уявлення про свою місію в цьому світі
(зовнішній бік Я-концепції) мають деяку самостійність, хоча, безумовно, між ними
є органічний взаємозв’язок. Уважаємо, що поняття „Я-концепції” має охоплювати
також уявлення людини про її призначення в цьому світі, зокрема про її екологічні,
соціальні та професійні, моральні, світоглядні зобов’язання. Такий методологічний
підхід дозволяє поставити проблему: якою має бути Я-концепція педагога в умовах
необхідності трансформації безособистісної моделі навчально-виховного процесу в
альтернативно-варіативну.
Школа й суспільство деякою мірою усвідомлюють необхідність виховання осо-
бистості, але її свідоме формування неможливе в умовах безособистісної парадигми
навчально-виховного процесу. І це триватиме доти, поки людинознавство не визнає
ієрархічного характеру розвитку діяльнісної здібності людини, а тому прийшов час
парадигмальних змін у гуманітарних науках і в педагогіці зокрема. На необхідність
фундаментальних трансформацій у галузі філософії освіти вказують такі дослідни-
ки як В. П. Андрющенко, В. С. Лутай, А. В. Фурман та ін.
Під впливом безособистісної моделі навчально-виховного процесу в педагогів
склалися спрощені уявлення про їхню місію в суспільстві й вищій школі зокрема.
По-перше, викладач сприймає себе переважно як ретранслятора вмінь, навичок і

170