Page 172 - 4930

знань, оскільки в безособистісній парадигмі категорія знань є системутворюваль-
ною. По-друге, єдиним типом мислення визнають лише таке, що обчислює. По-
третє, дивляться на себе як на носіїв істини у сфері своєї професійної діяльності.
По-четверте, педагоги сприймають себе авторитетом, а тому дозволяють собі в реп-
ресивний спосіб контролювати процес становлення фахівця. По-п’яте, професор-
сько-викладацький склад практично не бере на себе функції вихователя. По-шосте,
педагоги не усвідомлюють необхідності розвитку мислення, яке осмислює.
Безособистісний навчально-виховний процес має концептуальний недолік, який
не можна подолати жодною сучасною педагогічною технологією. Здійснюючи про-
цес навчання, викладач розповідає про предмет дисципліни, яку вивчають, її об’єкт,
структуру об’єкта, механізми його розвитку, але „забуває” пояснити, що має бути
предметом і продуктом навчальної діяльності студента. Предметом і продуктом
навчальної діяльності студента мають бути його діяльнісні здібності. Викладачі
вишів цього не роблять тому, що діяльнісні здібності людини залишаються terra
incognitа не лише для педагогів і психологів, але й для філософів. Уважаємо, що кон-
цепцію ієрархії діяльнісних здібностей людини необхідно покласти в основу сучас-
ної Я-концепції викладача вищої школи.
У процесі навчання майбутнього фахівця привчають контролювати якість про-
дукту споживання й майже не звертають увагу на необхідність контролю характеру
суспільних зв’язків і відносин, тобто не орієнтують на відповідальне ставлення до
комунікативних результатів своєї діяльності. Проаналізуємо вплив структури й рів-
ня розвитку діяльнісної здібності індивіда на характер його професійної діяльності.
Професійні й інтелектуальні можливості фахівця першого (залежного) рівня роз-
витку дозволяють освоювати лише найпростіші технологічні дії й операції, тому він
не може вийти за їхні межі. У найкращому випадку спеціаліст цього рівня здібнос-
тей може виконувати операції різними способами, тому до творчості абсолютно не
здатний. Процес осмислення комунікативних результатів діяльності (суспільних
зв’язків і відносин) залишається за межами його інтелектуальних можливостей.
Мета його діяльності, зазвичай, не виходить за межі матеріальних потреб, а процес
діяльності супроводжується значними психологічними навантаженнями.
Професійні здібності фахівця другого (посереднього) рівня розвитку діяльнісної
здібності дозволяють освоювати деякі технології та знання, необхідні для виробни-
цтва продукту споживання. Мислення має двовимірний характер, що дає можливість
уявити процес руху предмета в соціальному просторі й часі, а також його вплив на
суспільні відносини. Він розуміє проблеми в галузі своєї професійної діяльності, але
установка на вигоду (економічну, політичну, правову, моральну, адміністративну, пси-
хологічну й навіть релігійну) не дозволяє їх розв’язувати. Характер діяльності – вико-
нання, тобто діяльність здійснюється в межах соціального очікування й функціональ-
них обов’язків. Індивід посереднього рівня розвитку здібностей не здатний завбачити
екологічні, політичні, соціальні, моральні, світоглядні результати своєї професійної
діяльності, тому їхні наслідки можуть бути непередбаченими (див. підрозд. 1.2). Якщо
подивитися на результати роботи фахівця цього рівня розвитку через призму катего-
рій форми та змісту, то слід визнати, що його діяльність має переважно формальний
характер. Продукти його професійної діяльності не задовольняють суспільні потреби,

171