Page 169 - 4930

гічна атмосфера в школі відтворює соціально-психологічну атмосферу суспільства;
по-третє панівні методи й технології тримаються на використанні витончених, а
часом і жорстких методів контролю, що негативно впливає на психологічний клімат
навчально-виховного процесу й психіку педагогів та учнів [15, с. 215].
Прокоментуємо мету навчально-виховного процесу в безособистісній та осо-
бистісній моделях. Альтернативно-варіативна модель має на меті розвиток діяль-
нісної здібності учнів, а знання, уміння й навички розглядають як засіб досягнен-
ня мети. Установка на розвиток діяльнісної здібності дозволяє всім учасникам
навчально-виховного процесу стати повноцінними його суб’єктами. Пріоритет
альтернативно-варіативної моделі навчально-виховного процесу не означає за-
перечення безособистісної моделі. Остання може існувати лише за обопільною
згодою педагогів та учнів. Учень вибирає собі модель навчально-виховного про-
цесу – особистісну або безособистісну, а вчитель приймає цей вибір.
Учень також визначає, якому компоненту своїх діяльнісних здібностей він
віддає пріоритет, і задає вчителеві програму їх розвитку. Такий підхід дозволяє
учневі варіювати розвиток власних здібностей залежно від життєвих цілей і май-
бутньої професійної діяльності. Навчально-виховний процес за його сутністю
стає альтернативно-варіативним, тобто плюралістичним, а учень отримує ре-
альну можливість стати суб’єктом власної діяльності та свідомо вдосконалювати
процес саморозвитку своїх діяльнісних здібностей. Наші висновки не суперечать
синергетичній концепції сучасної філософії освіти, яку розробляють В. Андрю-
щенко й В. Лутай. Так, вони підкреслюють, що сучасний процес підготовки фахів-
ців має бути побудовано на принципах плюралізму й релятивізму [4, с. 59]. По-
рівняльний аналіз двох моделей навчально-виховного процесу дозволяє зробити
висновок про те, що альтернативно-варіативна модель має якісні переваги перед
безособистісною, тому прийшов час віддати їй пріоритет, але необхідну транс-
формацію гальмують різні чинники, зокрема застаріла Я-концепція викладача.
5 етап. Проаналізувати шкільні новації останніх 30 років щодо їх застосування
в безособистісному або альтернативно-варіативному характері навчального про-
цесу й адаптації до особистісного характеру навчального процесу. Маємо на увазі
досвід педагогічної діяльності Ш. О. Амонашвілі, В. Ф. Шаталова, М. П. Щетиніна
та ін. Особливо пильну увагу працівники освіти мають звернути на досвід нау-
кової школи А. В. Фурмана з науково-експериментального обґрунтування й роз-
робки принципу модульності в навчальному процесі.
Викладені ідеї щодо реформування школи було розроблено ще в 1991 р., і з того
часу ми стали пропонувати співробітництво в підготовці трансформації безособис-
тісного характеру навчального процесу на особистісний ректорам, проректорам, за-
відувачам міських управлінь освіти, директорам шкіл і технікумів, але ніхто не схва-
лював нашої роботи, не хотів прийняти наші пропозиції. Нас безкінечно дивувало
таке ставлення до потреб розвитку здібностей людини, адже в Законі України „Про
освіту” так сказано про цілі школи: „Метою освіти є всебічний розвиток людини як
особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фі-
зичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян,
здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального,

168