Page 170 - 4930

творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, за-
безпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями” [23, с. 11]. Якщо
це не пусті слова, то як може школа з безособистісним характером навчального про-
цесу, націленим на подання й засвоєння учнями наукових знань, не змінюючись,
забезпечити всебічний розвиток особистості учнів, тобто розвиток у них талантів
і високих моральних якостей? Відповідь ми знайшли в американського вченого
Р. Л. Акоффа в статті, яка має симптоматичну назву „Неузгодженість між системою
освіти та вимогами до успішного управління”. Він доходить висновку, що всередині
шкільної системи не знайдеться сил, достатніх для її перетворення, ці сили мають
прийти в неї ззовні, зі сфери споживання її випускників, головним чином, зі сфери
промисловості [2, с. 54]. І з цим треба погодитися.
Уважаємо, що в основу реформи школи (середньої, професійної, вищої) слід по-
класти ідею трансформації безособистісної моделі навчально-виховного процесу
в альтернативно-варіативну. Безособистісна модель орієнтована на виробництво
засобів для життя, а протилежна їй, альтернативно-варіативна – на розвиток ді-
яльнісних здібностей. Підкреслімо, що орієнтація альтернативно-варіативної мо-
делі на цілісний розвиток здібностей людини зовсім не означає, що вона ігнорує
процес формування умінь, навичок, знань, мислення, що обчислює.
Стосовно України з її тривалою економічною кризою й активізацією в ній сус-
пільно-політичного руху цей висновок американського вченого необхідно уточ-
нити: імпульс сили, необхідної для перетворення школи, повинен прийти до неї
від громадських організацій, політичних партій, творчих союзів працівників
України, якщо вони хочуть, щоби країна дійсно розвивалася.

4.3. Я-концепція педагога та закони виховання

Особистість – одиниця виміру
ефективності роботи школи
Володимир Сабадуха

Незважаючи на зусилля в реформуванні вищої, професійної й середньої школи
в Україні, навчально-виховний процес залишається безособистісним. Уважаємо, що
реформувати чинну школу та сформулювати особистісну Я-концепцію випускника
вищої школи на основі старих уявлень про сутність людини (кожна людина – особис-
тість) неможливо. Безумовно, на формування Я-концепції випускника вищої шко-
ли вирішальний вплив має Я-концепція педагога, тому її дослідження є актуальною
проблемою педагогіки. Отже, мета розділу – формулювання основних постулатів
Я-концепції викладача вищої школи в умовах необхідності трансформації безособис-
тісної моделі навчально-виховного процесу в альтернативно-варіативну, що передба-
чає розв’язання таких завдань: 1) з’ясувати основні положення наявної Я-концепції
викладача вищої школи; 2) сформулювати закони виховання з погляду концепції чо-
тирьох рівнів розвитку діяльнісної здібності індивіда.
Поняття Я-концепції народилося й розвивалося в гуманістичній психології

169