Page 166 - 4930

Четверте. Кожен із рівнів розвитку здібності індивіда (залежний, той, що відчужу-
ється, особистість і геній) закріплюється в нервовій системі його головного мозку як
домінантний механізм (за О. О. Ухтомським) і працює в структурі його психіки як уста-
новка (за Д. М. Узнадзе) на відповідний рівень освоєння соціального механізму жит-
тєзабезпечення, якими є форми економічних, виробничих, базисних відносин: перший
рівень – відносини розподілу й отримання, другий – відносини обміну й управління,
третій – відносини власності й володіння, четвертий – цілісне переживання всього меха-
нізму життєзабезпечення в усіх масштабах його життєвої значимості одночасно.
П’яте. Підвищення або зниження рівня розвитку діяльнісної здібності індивіда
внаслідок підвищення або зниження установки його психіки на економічні форми
життєзабезпечення відбувається як процес, описуваний законами діалектики, на-
приклад, законом переходу кількісних змін через стрибок у нову якість або законом
заперечення заперечення – у цілковитій відповідності з характером взаємовідно-
шення між формами економічних відносин у суспільному житті народу.
Викладене в стислому вигляді уявлення про структуру змісту, форми й механізми
розвитку, варіанти втілення в продукті діяльнісної здібності індивіда незвичайне.
Наскільки нам відомо, у такій формі про неї поки ніхто не говорить, і цілком можли-
во, що при першому ознайомленні це може здатися надто складним для сприйняття.
Разом з тим у такому уявленні немає ні краплі вигадки, фантазії, у нього включе-
но вже відомі й розпорошені фрагментами в різних джерелах наукові знання про
ту найважливішу людську – особистісну – якість, яку кожен індивід носить у собі
в тому чи тому варіанті її поєднання, що він дуже рідко усвідомлює як стосовно
себе, так і щодо будь-якого іншого індивіда.
Уявлення про діяльнісну здібність має бути для учня й учителя методологією,
тобто керівництвом у діяльності, оскільки воно збуджуватиме в них здібність умо-
глядно простежувати за проявами якості продукту трудової й навчальної діяль-
ності сутність рівня, стан і тенденцію еволюції компонентів як власної діяльніс-
ної здібності, так і будь-якого іншого діяча, що дозволить контролювати процес її
розвитку. Отже, виходячи з цих міркувань, наявну школу необхідно визначити як
унітарно-безособистісну. У новій школі навчальний процес має бути організовано
так, щоб кожен учень навчального закладу будь-якого рівня й профілю мав реальну
можливість свідомо, тобто зі знанням справи, цілісно розвивати свою діяльнісну
здібність через більш або менш рівномірне вдосконалення всіх чотирьох її компо-
нентів, з неодмінним виділенням одного з них як провідного в професіоналізації.
Зазначимо, що в новій школі не повинно бути диференціювання за різними класами
або групами як обдарованих і бездарних, як теоретиків і практиків, як керівників
(організаторів) і виконавців та ін.
Щодо характеру навчального процесу або рівня розвитку діяльнісної здібності
учнів, то на перший погляд здається, що він має бути обов’язково особистісним. Од-
нак оскільки насильно, примусово, наказом нікому не дано ні відмінити безособистіс-
ний характер навчальної роботи, ні впровадити особистісний, то необхідно створити
реальну можливість альтернативи для вчителя й для учня, тобто вільного, гласного,
зіставного, змагального вибору особистісного або безособистісного характеру нав-
чальної роботи – кому що до душі, а значить під силу, без будь-яких оргвисновків.

165