Page 159 - 4930

здібностей, про саморозвиток і ставитися до себе як до товару.
Продовжуючи аналізувати стан справ у школі, Г. Балл зауважує: „Гуманістичній
свідомості <…> важко погодитися з такою суто утилітарною вимогою цієї другої
функції. Тому й проголошуються гасла гармонійного, усебічного, творчого, вільного
розвитку особистості” [6, с. 3 – 4]. Г. Балл, по суті, звинувачує педагогіку й суспіль-
ство в тому, що вони не здатні забезпечити людині самореалізацію, а тому займають-
ся піаром під гаслами всебічного розвитку особистості.
Г. Балл також фіксує протиріччя між державним замовленням на формування
конформних, легко керованих членів суспільства та соціогенною потребою людини
бути в цьому житті особистістю. Отже, учений поставив крапку в роздумах про пер-
манентну кризу школи: держава, очолювана людиною посереднього рівня здібнос-
тей, формує соціальне замовлення й контролює відтворення таких самих посередніх
людей, як і ті, хто керує державою. Наш висновок цілком узгоджується із законом
функціонування складних систем, в основі якого лежить механізм рекурсії: „Під ре-
курсією розуміємо таку організацію складної системи, при якій виділяється деякий
набір базових підсистем; система здатна в процесі функціонування створювати не-
обмежену кількість копій базових систем; здійснювати взаємодію між ними та зни-
щувати їх…” [5, с. 66 – 67]. Тобто посередня людина, ставши системоутворювальним
елементом безособистісного суспільства, за власною подобою почала відтворювати
всю систему суспільного буття та свідомості. Незважаючи на такий песимістичний
висновок, Г. О. Балл наполегливо підкреслює: „Докорінне реформування освіти все
більше й більше стає насущною необхідністю” [6, с. 4].
Дослідники проблем освіти звертають увагу на те, що сьогодні сфера освіти опи-
нилася в залежності не лише в держави, але й у найбільших транснаціональних кор-
порацій [27, с. 240], які нав’язують університетам свої стандарти в підготовці фахів-
ців. Безумовно, цим компаніям потрібні фахівці, які мають мислення, що обчислює,
а не кадри з мисленням, яке осмислює. Отже, сфера освіти опинилася під тотальним
тиском посередньої людини як з боку держави, так і з боку промислових компаній.
Конструктивні ідеї пошуку виходу з нездоланної кризи освіти пропонують
А. В. Фурман і його наукова школа. Ми абсолютно згодні з їхніми висновками про те,
що результати реформування школи не можна вважати позитивними [15, с. 44]. По-
діляючи цю думку, додамо, що процес реформування школи необхідно здійснювати
в контексті пріоритету духовного над матеріальним. Погоджуючись із принципом
модульності, уважаємо, що він має охоплювати не лише компоненти умінь, навичок
і знань, але й компоненти мислення та спонукань до діяльності.
Незважаючи на те, що від держави не надходить замовлення на розвиток осо-
бистості, А. В. Фурман і його наукова школа продовжують розробляти нові освітні
програми й технології. Так, О. Гуменюк, усвідомлюючи, що нова школа потребує ін-
новаційного психологічного клімату, здійснює теоретичне дослідження „Психологія
інноваційної освіти: теоретико-методологічний аспект” (2007). Мета створення та-
кого „клімату” – формування у внутрішньому світі кожного учасника навчально-ви-
ховного процесу гармонійної Я-концепції, яка б охоплювала когнітивний складник
(Я-образ), емоційно-оцінний компонент особистості (Я-ставлення), поведінково-
творчий складник (Я-вчинок) і духовний компонент (Я-духовне) [15, c. 9]. Погоди-

158