Page 160 - 4930

мося з думкою О. Гуменюк про те, що розробка нових програм і технологій можлива
лише з урахуванням досягнень у сфері методології й передусім з урахуванням СМД-
методології Г. П. Щедровицького.
Вирішальною психологічною умовою формування методологічної культури є пси-
хологічний вплив. О. Гуменюк уважає, що для сучасної школи характерна наявність
деякої частини педагогів, які не можуть установити психологічний контакт з учня-
ми [15, с. 58]. Причина відома: ці педагоги не можуть конструктивно впливати на
учнів через відсутність у них особистісних здібностей. Учні розуміють, що вчителі
не відповідають рівню особистості, а тому не є для них ідеалом для соціально-психо-
логічного наслідування (мімезису). Намагаючись зрозуміти сутність психологічного
впливу, дослідниця пише, що це багатогранний процес взаємного впливу, самовпли-
ву, який здійснюється на основі предметної взаємодії між учасниками навчально-ви-
ховного процесу.
Психологічний вплив буде ефективним лише тоді, коли охопить емоційну й мен-
тальну сфери, коли вчитель зможе психологічно стати в позицію учня й ідентифі-
кувати себе з ним. О. Гуменюк виділяє чотири типи психологічного впливу: пізна-
вальний, нормативно-особистісний, самовплив і самотворчість, які здійснюються в
просторі й часі в контексті минулого, сучасного й майбутнього [15, с. 62 – 63]. По суті,
погляди О. Гуменюк на психологічний вплив мають рефлексивний характер.
Ми згодні також з висновками О. Гуменюк про те, що кожен учасник модульно-
розвивальної системи стає суб’єктом діяльності. Освітньо-розвивальна культура
створює принципово нову систему координат та орієнтує всіх учасників навчально-
виховного процесу на розвиток діяльнісних здібностей до особистісного рівня.
О. Гуменюк розглядає пізнавально-суб’єктний вплив як первинний. Але на що він
має бути спрямований? Ми розуміємо, що це питання виходить за межі психології.
Уважаємо, що предметом такого впливу має бути формування наукової картини сві-
ту як системи понять, що розкриває найзагальніші закономірності функціонування
буття, універсуму.
Другим видом взаємодії між учителем та учнями О. Гуменюк називає нормативно-
особистісний взаємовплив. У контексті концепції чотирьох рівнів розвитку діяльніс-
ної здібності ми пропонуємо цей вплив назвати особистісним.
Заслуговують на увагу роздуми О. Гуменюк щодо змісту виховання в модуль-
но-розвивальному навчанні. Дослідниця вважає, що це процес полідіалогічної ак-
тивності, метою якого є формування мотивації до діяльності. З позиції концепції
чотирьох рівнів розвитку діяльнісної здібності процес виховання є піднесенням
спонукань до діяльності від стимулу через мотив до інтересу й ідеалу. В основі ви-
ховання, на думку О. Гуменюк, лежить засвоєння норм. Слід погодитися, що норма-
тивно-особистісна взаємодія – це не лише механічне відтворення норм, але й процес
творчості на основі освоєння особистісних норм, носієм яких є вихователь, учитель.
На жаль, О. Гуменюк не здійснила класифікацію норм на особистісні та безособис-
тісні. Особистість як норма навчально-виховного процесу повинна стати чинником
його активізації.
Сутністю психологічного впливу, на нашу думку, є мімезис і персоніфікація. Щодо
сутності мімезису (копіювання) О. Гуменюк пише, що він є універсальним методом

159