Page 162 - 4930

або, як сказали Ж. Дельоз і Ф. Гваттарі, концептуальні персонажі, які здатні змінити
стару парадигму діяльності на нову [18, с. 80 – 96]. Ніхто з критиків кризи школи
не зрозумів, що необхідно змінити антропологічну парадигму, і ніхто не наважився
взяти на себе роль концептуального персонажа. Отже, умовою подолання неусувної
причини кризи школи й суспільства, що триває, є соціальна, професійна, творча ак-
тивність усіх, хто не відчужується від цих проблем. Для конкретизації нашого висно-
вку сформулюємо кілька положень.
По-перше, ніхто не може завадити вчителеві, викладачеві, доцентові, професорові
змінити його характер стосунків з учнями з безособистісного на особистісний.
По-друге, ніхто не може завадити вченим, філософам, психологам, педагогам об-
ґрунтовувати й реалізовувати переваги особистісної моделі навчально-виховного
процесу порівняно з безособистісною.
По-третє, ніхто не може завадити лідерові політичного руху сформулювати в його
програмі положення про необхідність трансформації безособистісної парадигми
буття людини в особистісну й тим самим почати реалізовувати політичне замовлен-
ня на особистість, а не на посередніх осіб. (Детально ознайомитися з цим аспектом
проблеми можна в статті І. Т. Пасько, В. О. Сабадуха „Я-концепція політика та дер-
жавного службовця в умовах необхідності трансформації безособистісної парадиг-
ми буття людини в особистісну” [32]).

4.2. Філософсько-методологічні принципи нової школи

Перейти від безособистісної моделі
навчально-виховного процесу
до особистісної – місія сьогоднішнього
покоління працівників галузі освіти.
Володимир Сабадуха

Подолати нездоланну кризу школи, про яку йшлося в попередньому підрозділі, ціл-
ком можливо лише за умови керівництва точнішими, порівняно з наявними в розпо-
рядженні членів суспільства, філософсько-методологічними уявленнями про місце й
роль школи, про структуру навчального процесу та його результати, причому осмис-
леними на загальнолюдському рівні й вираженими в категоріальній формі. Дотриман-
ня цієї умови дозволяє з’ясувати шлях і способи виходу школи із кризи – чи продо-
вжувати реформувати й удосконалювати наявну школу, чи розпочати підготовку до
перетворення, трансформації її в принципово нову, давши порівняльні характеристи-
ки навчального процесу за такими структурними параметрами: спонукання до діяль-
ності, мета, завдання, зміст, форми, методи, засоби, результат, осмисленими стосовно
роботи конкретного навчального закладу, конкретного учня й педагога.
Школа належить до сфери виробництва, що забезпечує саму можливість життя
народу й поділяється на виробництво засобів для життя – матеріальних, духовних,
організаційно-управлінських та виробництво діяльнісних здібностей індивідів, необ-
хідних для забезпечення засобів для життя. Звідси виникає можливість переваги цих
двох виробництв одного перед одним у суспільному житті того або того народу, яка

161