Page 142 - 4930

помогою напевне контролювати процес побудови власної НКС. Однак такого начер-
ку або зразка НКС у філософській, науковій, педагогічній літературі ми не виявили.
Не знайшли ми ні поняттєвого, ні образно-схематичного викладу НКС у фундамен-
тальній праці В. С. Стьопіна „Теоретичне знання” (2000). Ні філософи, ні інші вчені,
ні педагоги чомусь не ризикують викласти НКС у словесно-поняттєвій або в образ-
но-схематичній формі. Чому? Уважаємо, причина в тому, що ніхто із них не прийняв
до розв’язання наведене нами раніше дидактичне завдання – розвинути інтелект на
основі побудови НКС.
Припускаємо, що для побудови НКС як засобу розв’язання основного дидактично-
го завдання необхідно з’ясувати той факт, що вона є інструментарієм методологічно
озброєного інтелекту фахівця. Причому не будь-якого фахівця, а саме третього рівня
соціального дозрівання діяльнісної здібності – особистості.
З урахуванням роздумів М. Гайдеггера, П. С. Дишлевого та Л. В. Яценко продо-
вжимо осмислювати роль, значення та призначення НКС для успішної професійної
діяльності. На нашу думку, світоглядне призначення НКС полягає в тому, що вона
повинна допомогти людині укорінитися в бутті, відчути й усвідомити свою органічну
єдність зі світом. У картині світу Нового часу людина була деміургом, що привело її до
антрополого-глобальної катастрофи. Вихід із катастрофи передбачає усвідомлення
людиною своєї єдності зі світом.
Методологічне призначення НКС полягає в тому, що вона мусить бути інструмен-
том професійної діяльності, тобто сформувати систему понять, образів-схем, на під-
ставі яких здійснювалася б наукова та професійна діяльність фахівця.
Гносеологічний сенс НКС полягає в тому, що її поняттєвий апарат повинен розкри-
вати єдність людини зі світом, в іншому випадку діяч руйнуватиме природне серед-
овище та знищуватиме самого себе.
Антропологічний сенс НКС в афористичній формі сформулював М. Гайдеггер: лю-
дина має усвідомлювати себе пастухом буття [46, с. 255]. НКС повинна допомогти
людині переосмислити свою місію у світі, відчути себе органічною частиною єдино-
го цілого. Цю місію вперше усвідомив християнський мислитель Франциск Ассизь-
кий. Аналогічну думку висловив американський філософ Дж. Холтон: „Найголовніша
функція картини світу полягає в тому, що вона виконує роль єднальної сили, спрямо-
ваної на консолідацію людського співтовариства, на керівництво його життєдіяльніс-
тю” [48, с. 39 – 40].
Дж. Холтон уважає, що в центрі НКС має бути „тематичне ядро”, яке утворює когнітив-
ну структуру, що складається, своєю чергою, із категорій і припущень. На думку вченого,
в основу НКС може бути покладено такі поняття: „ієрархія/редукціонізм – цілісність/
холізм” <…> „віталізм – матеріалізм”, „еволюція – статизм – регрес” [48, с. 41]. Уважаємо,
що запропоновані Дж. Холтоном поняття радше говорять про спосіб сприйняття світу,
ніж про його будову та причини розвитку.
Не знайшовши прикладу побудови НКС, представленого публічно й такого, що
заслуговує бути запропонованим учневі як зразок для побудови особистої НКС,
викладаємо наше бачення НКС у словесно-поняттєвій і образно-схематичній формі.
Передусім перерахуємо мінімальну кількість понять, зміст яких має всезагальний ха-
рактер, тобто стосується всіх без винятку різноманітних явищ дійсності й витримало

141