Page 139 - 4930
P. 139

гельс вводить нове поняття „форма руху”, на підставі якого пояснює якісне розмаїт-
                      тя явищ природи: „Різні форми й види самої речовини можна зрозуміти знову-таки
                       лише через рух; лише в русі виявляються властивості тіл; про тіло, яке не знаходиться
                       в русі, нічого сказати. Отже, природа тіл, які рухаються, випливає з форм руху” [53,
                      с. 563]. Слід зазначити, що ця ідея витримала випробування часом. Вона якісно упо-
                       рядкувала уявлення про матеріальний світ. Енгельс кладе в основу класифікації наук
                       ідею форм руху матерії. „Класифікація наук, із яких кожна аналізує окрему форму
                       руху або кілька пов’язаних між собою форм руху, що переходять одна в одну, є ра-
                      зом з тим класифікацією, <…> відповідно до внутрішньо властивої їм послідовності,
                      самих цих форм руху, і в цьому саме полягає її значення” [53, с. 564 – 565]. Ця ідея
                       дозволила філософу логічно впорядкувати відомі на той період науки: „Подібно тому,
                      як одна форма руху розвивається з іншої, так і відображення цих форм, різні науки,
                       повинні з необхідністю випливати одна з одної” [53, с. 565].
                         Підкреслімо,  що  ідея  ієрархічного  ускладнення  й  генетичного  породження  одних
                      форм руху матерії іншими в процесі еволюції Всесвіту, уперше викладена Енгельсом
                       у листі до Маркса від 30 травня 1873 року [55, c. 67 – 71], яку академік Б. М. Кедров на-
                      звав геніальним відкриттям у філософії, так і залишилася дотепер не розробленою [13,
                      с. 81 – 93], отже, не використаною для вирішення дидактичного завдання формування в
                       учнів НКС. Це проявилося в тому, що після Енгельса так і не було філософськи осмисле-
                       но ідею п’ятьох форм руху матерії: механічної, фізичної, хімічної, біологічної, соціальної.
                      Сьогоднішня наука вважає, що процес еволюції форм руху матерії відбувався в такій
                       послідовності: 1) механічна, 2) фізична, 3) хімічна, 4) космологічна, 5) геологічна, 6) біо-
                       логічна, 7) соціальна. У марксистській філософії ідею ієрархічного ускладнення й гене-
                      тичного породження одних форм руху матерії іншими однозначно приписують Енгель-
                      су. Ми вважаємо, що це несправедливо, оскільки цю ідею почав розробляти ще Гегель,
                      а тому пропонуємо, щоб ідея основних форм руху матерії носила ім’я обох мислителів.
                         Звернення до ідеї Гегеля-Енгельса про основні форми руху матерії нам необхідне
                       для обґрунтування ідеї єдності світу і, зокрема, ідеї єдності людини зі світом. У цьому
                      зв’язку важливо відзначити, що організм людини на фізіологічному рівні являє собою
                      системо-структуру  взаємодоповнювальних  один  одного  органів,  які  сформувалися
                       для  освоєння  відповідних  форм  руху  матерії:  1)  кістково-м’язова  система  й  вести-
                       булярний апарат освоюють механічні явища, 2) органи зору формувалися в процесі
                      освоєння фізичних явищ, 3) харчосмакові органи реагують на хімічні явища, 4) орга-
                       ни слуху відповідають за сприйняття космологічних явищ, 5) органи дотику сприйма-
                       ють геологічні явища, 6) органи нюху сприймають біологічні явища, 7) нейропсихічні
                      органи інтелекту відповідають за освоєння соціальних явищ [4, с. 56 – 58]. Ці наслідки
                       відкриття Гегелем-Енгельсом ієрархії основних форм руху матерії в основі еволюції
                      світобудови й розвитку людини необхідно осмислити й ураховувати як регулювальну
                       ідею в побудові особистої НКС.
                         Перейдемо  до другого моменту:  проаналізуємо  різні  підходи  до  визначення  сут-
                       ності наукової картини світу. На жаль, філософи констатують різнобій у її розумін-
                       ні й висловлюють суперечливі судження про шляхи та способи осягнення феномену
                       НКС. Відомі українські філософи П. С. Дишлевий і Л. В. Яценко вважають, що „зро-
                      зуміти сутність і походження НКС можна лише в контексті дослідження практики”

                                                           138
   134   135   136   137   138   139   140   141   142   143   144