Page 141 - 4930

редусім продиктовано необхідністю єдності людини зі світом і збереження життя на
планеті. Людина повинна перестати експлуатувати природу й навчитися жити з нею
в єдності. Сьогодні НКС повинна орієнтувати людину й учених-природознавців на
дослідження антропологічних умов буття [32, с. 82].
Осмислюючи вимоги до змісту НКС, П. С. Дишлевий і Л. В. Яценко ставлять питан-
ня про її форму: „Вона повинна бути гранично лаконічною, зрозумілою, ємною, тому
в побудові НКС задіяні всі вироблені людством способи синтезу та згортання інфор-
мації, зокрема розмиті поняття, „сіра” логіка, образи-гештальти й особливо форми
художнього узагальнення” [10, с. 27]. Очевидно, що такі підходи, які взаємовиключа-
ють один одного, не дають можливості сформувати одну для всіх НКС. Головне, щоб
НКС була продуктивною в процесі професійної діяльності, щоб поняття й образи,
з яких вона складається, давали творчі імпульси для продуктивних узагальнень і по-
дальшого наукового пошуку. Отже, НКС конкретного діяча постає єдністю категорі-
ального апарату й образів. Зазначимо, що художні й естетичні образи – це не слабке
місце НКС, навпаки, вони пробуджують наукову інтуїцію для пошуку евристичних
ідей і наукових узагальнень.
П. С. Дишлевий і Л. В. Яценко, послідовно розмірковуючи, ставлять важливе питан-
ня щодо локалізації НКС. Не з’ясувавши, у якому місці можна виявити присутність
НКС, не можна здійснити її раціональну реконструкцію. Вони доходять висновку, що
„буття НКС слід шукати передусім, в уяві суб’єкта, який діє” [10, с. 28]. Відповідь до-
волі несподівана. Виходить, що НКС – продукт не лише раціонального мислення, але і
єдності мислення й уяви. Але в такій відповіді немає нічого нового, якщо згадати, яку
важливу роль творчій уяві відводили М. Бердяєв [3], Я. Голосовкер, Х. Ортега-і-Гассет
[26, с. 138]. Так, Я. Голосовкер стверджував: „Абсолютна сила творчої волі, бажання,
тобто творчої фантазії – ось логічна основа, що породжує будь-яку чудесну дію або
чудесну властивість як свій наслідок” [7, с. 26]. Отже, слід погодитися, що НКС – про-
дукт діяльності як раціонального мислення, так і уяви.
П. С. Дишлевий і Л. В. Яценко закономірно порушують питання про призначення
НКС. На їхню думку, вона є засобом діяльності, творчості й навіть поведінки [10, с. 28].
Вони вважають, що не може бути єдиної НКС, хоча в культурі й у науці циркулюють
можливі заготовки. Кожен фахівець повинен із сучасних наукових досягнень побу-
дувати особисту НКС. При такому підході НКС є індивідуальним інтелектуальним
інструментарієм діяльності. „Кожен індивід, виходячи з ідей, які „носяться у повітрі”,
творить власний образ світу, вносить у нього свіжі деталі й барви <…> Звідси роз-
пливчатість і мультиваріантність панівної НКС” [10, с. 29]. Узагальнюючи результа-
ти цих роздумів, доходимо висновку, що кожен фахівець, який поважає себе, учений,
інженер, педагог, лікар, юрист, а також ті, хто займається державною та політичною
діяльністю, повинні мати власну, особисту НКС як робочий інтелектуальний інстру-
ментарій.
Учневі, який хоче побудувати власну, особисту картину світу, необхідно не лише
знати всі наведені нами судження філософів про наукову картину світу як інтелек-
туальний інструмент діяльності, але й осмислити їх у взаємодоповненні. Разом з тим
звертаємо увагу на те, що для досягнення успіху такому учневі необхідно мати перед
собою як зразок або приклад якийсь начерк наукової картини світу, щоби з його до-

140