Page 140 - 4930

[10, с. 20]. Розвиваючи свій підхід, вони наполягають на тому, що формування НКС
здійснюється не лише в процесі розвитку науки й виробничої практики, але й у кон-
тексті культури: „НКС виникає й транслюється не на „фоні” культури й площини „ін-
формаційних потоків”, а в континуумі культури” [10, с. 21 – 22]. Філософи вважають,
що осмислення НКС має здійснюватися в контексті понять практика – культура –
світогляд – творчість, і для її формування пропонують використовувати різнома-
нітні підходи: праксеологічний, гносеологічний, логіко-семантичний, соціологічний,
культурологічний. Лише таким шляхом можна побудувати НКС, відповідну конкрет-
ному етапу розвитку практики – науки – культури. Такий підхід дозволив отримати
інваріантне розуміння цього доволі складного феномена. Стійкий взаємозв’язок по-
няттєвого змісту НКС із загальним рівнем розвитку культури зафіксували й інші до-
слідники [39, с. 193].
Перевагою міркувань П. С. Дишлевого й Л. В. Яценко є те, що вони ставлять пи-
тання про соціальну й наукову необхідність розробки НКС і доходять висновку, що її
формування продиктовано потребою синтезу наукових уявлень про світ. „Виникнен-
ня НКС зумовлено не лише потребою в синтезі наукових уявлень, але й характером
певного класу теорій, <…> які описують природні процеси за допомогою штучних
знакових систем, математичних формалізмів” [10, с. 22]. Дійсно, жодна з наук не син-
тезує наукові досягнення на рівні їхнього поняттєвого апарату.
Соціальна необхідність розробки НКС полягає в тому, що вона є формою реалі-
зації потреби використання природи з позиції родової користі, а точніше, з позиції
збереження природи та єдності людини з природою. До подібного висновку доходять
П. С. Дишлевий і Л. В. Яценко: „НКС і є вироблений суспільством і призначений для
суспільного споживання спосіб відтворення багатомірності середовища людського іс-
нування й засіб орієнтації та духовно-практичної поведінки в цьому середовищі. НКС
виявляється демократичним зводом істин певної епохи” [10, с. 23]. Отже, НКС є, з
одного боку, результатом духовно-практичного освоєння світу людиною, а, з іншого, –
реалізацією необхідності органічного використання природи з метою збереження єд-
ності людини з нею. Унаслідок формування НКС у фахівця відбувається зближення
теоретичних положень з прикладним знанням.
Якщо розглядати НКС з гносеологічної позиції, то вона, з одного боку, є сукупним
результатом наукової діяльності, а, з іншого, – кожен фахівець для власних профе-
сійних потреб формує свою, особисту НКС. Безумовно, між цими процесами існує
тісний органічний зв’язок. У процесі формування особистої НКС долають буденні
уявлення про світ. Із цього приводу філософи пишуть: „Унаслідок наближення до
сприйняття світу, сформованому умовами суспільного буття, відбувається „онауков-
лення” предметного мислення практиків і разом з тим практичне освоєння науки,
<…> знання, утилізація чистої істини” [10, с. 23].
П. С. Дишлевий і Л. В. Яценко роблять суттєвий крок у розумінні механізму фор-
мування НКС і ставлять питання: яка ж форма суспільної свідомості несе переважну
відповідальність за виробництво НКС? Вони доходять висновку: „НКС зобов’язана
своєю появою активності виробничо-технічної свідомості…” [10, с. 24]. Ми згодні, що
виробничо-технічна сфера відіграла вирішальну роль у формуванні НКС. Але сьо-
годні, в умовах антрополого-глобальної катастрофи, потребу формування НКС пе-

139