Page 113 - 4930

вийшло з цієї поради те саме, що й завжди в таких випадках – справа наштовхується
в наявність або відсутність здібності цілісного, багатовимірного мислення, а також
в уміння поєднувати свою діяльність з потребами розвитку суспільства. Досвід по-
казує, що така здібність надзвичайно рідкісна. Секрет успішної діяльності Г. Фор-
да – в умінні рефлексивно осмислювати всі аспекти своєї професійної діяльності.
Але знання цього принципу ще не формує рефлексивне мислення. Для того, щоб цей
досвід був продуктивно засвоєний, необхідно осягнути таїну такого мислення, яке
спроможне охоплювати всі аспекти професійної діяльності. На жаль, таємницю сво-
го мислення Г. Форд забрав із собою. Але ми не відмовляємося від бажання зрозумі-
ти специфіку мислення фахівця, який володіє методологією професійної діяльності.
У 1987 році американський фінансист і менеджер Джордж Сорос опублікував
книгу „Алхімія фінансів”, у якій подав аналіз власної ділової концепції, так би мо-
вити ноу-хау. Про реакцію, яку вона викликала в суспільстві, він пізніше напи-
сав: „На учених справили значне враження мої фінансові успіхи, а фінансисти були
спантеличені незрозумілими філософськими міркуваннями” [37, с. 205]. Проана-
лізуємо основні філософські ідеї Дж. Сороса щодо розробленої та застосовуваної
ним концепції діяльності, щоби було видно, як вони прояснюють і висвітлюють на-
ведені приклади і як, будучи відображеними на нашій моделі людини, виводять на
проблему створення умов, необхідних для оволодіння учнями методологією про-
фесійної діяльності.
Передусім зазначимо, що на формування принципів професійної діяльності
Дж. Сороса фундаментальний вплив справило осмислення філософської проблеми
взаємовідношення мислення й реальності. „Відношення між мисленням і реальніс-
тю були в тій або тій формі в центрі філософських дискусій з того самого часу, як
людина почала себе усвідомлювати як мисляча істота” і дійшла висновку, що мислен-
ня й дійсність поступово стали сприйматися як окремі категорії [37, с. 198]. Дж. Со-
рос не приймає такого характеру відношень між мисленням і дійсністю, він пориває
з цією філософською традицією та пропонує розглядати мислення як частину дій-
сності. „Замість того щоб розглядати їх як окремі категорії, нам треба подивитися на
них як на частину й ціле з притаманними їм відношеннями. Цей підхід відрізняти-
меться від підходу класичної філософії” [37, с. 200]. Дійсно, запропонований підхід
до осмислення взаємовідношень між мисленням і соціальною реальністю не впису-
ється ні в ідеалістичну, ні в матеріалістичну традиції, а тим більше в марксистську
філософію радянського періоду, під впливом якої ми досі знаходимося.
Дж. Сорос усвідомлює всю незвичність і складність свого підходу до розуміння
відношення між мисленням і реальністю, а тому сам задає собі питання: „Як можемо
ми пізнати ціле, тобто дійсність, якщо наявний у нашому розпорядженні засіб піз-
нання, тобто мислення, є однією з частин цього цілого”? І дає таку відповідь: „Якщо
наше мислення є частиною свого предмета, наше розуміння неминуче буде недо-
сконалим. Своєю чергою, недосконале розуміння учасників стає частиною ситуації,
у якій вони беруть участь” [37, с. 200 – 201]. Якщо послідовно й логічно продовжити
міркування Сороса-філософа, то слід зробити висновок, що недосконале мислення
учасників тієї або тієї ситуації ускладнює саму ситуацію. Отже, чим недосконалі зді-
бності учасників, тим складнішою буде сама ситуація – реальність.

112