Page 110 - 4930

3.2. Умови оволодіння учнями методологією професійної діяльності
в навчально-виховному процесі

Метод необхідний для того, щоби
розв’язувати задачі нового класу
Георгій Щедровицький

Модель людини полегшує нам розуміння того, чому професійні секрети або ноу-
хау діячів, які отримали видатні й загальновизнані результати, дуже рідко успад-
ковують їхні колеги. Можна успадковувати досвід, знання, технології, але чи мож-
на успадкувати інтуїцію? Маючи на увазі цей факт, спробуймо логічно прояснити
таке питання: що можна й треба зробити для того, щоби була успадкована культура
мислення? Видатні вчені, творці сучасної науки такі як Ч. Дарвін, Д. І. Менделєєв,
А Ейнштейн, Н. Бор, І. П. Павлов, М. І. Вавилов, Л. де-Бройль, В. Гейзенберг, Н. Вінер,
П. Л. Капиця та ін. писали про те, як вони отримали свої результати та як це вміння
передати учнівській молоді.
Фізик-теоретик академік А. Б. Мігдал, узагальнюючи такі роздуми під кутом впливу
філософії на процес наукових досліджень, стверджує: „Серйозна наукова робота не-
можлива без філософії, але філософії „конкретної”, або „прикладної” [24, с. 5]. Далі
він роз’яснює, що має на увазі: „Я розумію під прикладною філософією не щось, що
стоїть „над” наукою, а якісний бік досліджень, який допомагає окреслити обриси пе-
редбачуваного рішення й наприкінці роботи осмислити отримані результати й дати їм
правильну інтерпретацію. Прикладна філософія – це організована, тобто усвідомлена
й систематизована форма наукової інтуїції, яка виникла на основі зіставлення (курсив
наш – О. Г., В. С.), різних методів розв’язання багатьох конкретних задач і на деталь-
ному та глибокому аналізі всього, що стосується об’єкта дослідження. Вона визначає
оптимальний напрям розвитку, стратегію й тактику наукової роботи. Особливість
прикладної філософії полягає в тому, що після завершення досліджень філософська
проблема знімається, точніше, переходить з наукової області в навчальну” [24, с. 5 – 6].
Звертаємо увагу, що в цих міркуваннях є три цікаві думки: по-перше, прикладна
філософія виникає на основі зіставлення, а це є однією з основ рефлексії; по-друге,
прикладна філософія визначає оптимальний напрям розвитку, без чого не можна
обійтися в будь-якій сфері діяльності, по-третє, успішна наукова діяльність перед-
бачає наявність у діяча наукової інтуїції. На нашу думку, говорячи про приклад-
ну філософію, учений-фізик, по суті, має на увазі методологію наукової діяльності,
а точніше рефлексію, яка становить її серцевину. Продовжуючи аналізувати роль
прикладної філософії, А. Б. Мігдал задає собі питання: „Чи можна навчити молодих
людей прикладної філософії?” І доходить висновку, що не можна, але зазначає, що
можна „розповісти, як треба вчитися” [24, c. 30]. Ми цілком згодні з ученим-фізиком,
а тому й концентруємо свої зусилля на проблемі пошуку способів навчання рефлек-
сивного мислення.
Починаючи свої міркування щодо ролі прикладної філософії в науковій діяльності,
А. Б. Мігдал зазначив, що він не збирається обговорювати питання впливу філосо-
фії взагалі на формування особистості вченого. Ми не згодні з ним і вважаємо, що

109