Page 118 - 4930

дія мислення й дійсності зумовлює два напрями, тобто два види рефлексії. Щоби було
зрозуміло значення його міркувань, відкладемо їх на нашій схемі, продовжуючи по-
будову моделі людини. Передусім позначимо рух рефлексії від стійкої дійсності до мін-
ливого мислення. Унаслідок взаємодії стійкої дійсності зі сферою спонукань і сферою
картин світу здійснюється процес самовизначення „Хто я?” (див. рис. 13).

Рис. 13. Когнітивна (репродуктивна) рефлексія індивіда

Характер участі діяча в подіях буде зумовлено відповіддю на питання „Хто я?”:
залежний індивід, людина посереднього рівня здібностей чи особистість. Якщо інди-
від ідентифікує себе як залежного, то історичні події він сприйматиме переважно на
підставі власних емоцій і почуттів, тобто вкрай обмежено. Зрозуміло, що при таких
установках індивід відчуватиме власне безсилля перед дійсністю, схилятиметься пе-
ред нею або бунтуватиме.
Якщо індивід ідентифікує себе як людину посереднього (репродуктивного) рівня
здібностей, то історичні події він сприйматиме крізь призму вигоди; ототожнюва-
тиме себе з такими, як він сам, учитиметься в них, як отримувати вигоду за рахунок
іншої людини. Індивід посереднього рівня здібностей має деякий потенціал, щоб
впливати й навіть нав’язувати свої уявлення іншим суб’єктам діяльності й суспіль-
ству загалом. Суб’єкти діяльності, які засвоїли недосконалу поведінку, спосіб життя,
установки, домінанти людини посереднього рівня здібностей, і далі викривлятимуть
дійсність, нав’язуватимуть їй свої примітивні уявлення й алгоритми діяльності. Ви-
ходить, що система як ціле копіює частину. Описуючи процеси взаємодії частини
й цілого, фахівці в галузі інформатики пишуть: „Частина” може викликати „ціле”,
і в цьому немає нічого незвичного з погляду теорії алгоритмів” [2, с. 68]. Такий

117