Page 107 - 4930

Сьогодні, коли відносини людини з навколишнім середовищем гранично розбалан-
совані, роль і значення такої методології як ніколи актуально. Безумовно, для прак-
тичної реалізації цієї насущної ідеї необхідна відповідна методологія. Уважаємо, що
нею може стати ВК-методологія. Обґрунтовуючи необхідність її створення, А В. Фур-
ман покликається на ідеї онтопсихології сучасного італійського мислителя А. Мене-
гетті, який розглядає життя як акт духовної творчості й закликає кожну людину ста-
ти творчим учасником історичного процесу. Життя, на думку Менегетті, – продукт
діяльності геніїв [23, с. 117 – 122]. Ідея Менегетті щодо ролі геніїв у життєдіяльності
людського суспільства збігається з пропонованою концепцією особистості: суспіль-
ство розвивається тоді, коли пріоритет у ньому належить особистостям, оскільки
лише вони здатні розв’язувати проблеми в інтересах цілого.
Суттєвим досягненням А. В. Фурмана є те, що категорію „життя” він органічно
пов’язує з поняттям „культура” [45, с. 45]. Дійсно, культура – це квінтесенція життя.
Сьогодні, в умовах деградації культури, це як ніколи актуально: цивілізація підкори-
ла собі культуру, і тим самим життя опинилося під загрозою знищення. А. В. Фур-
ман відчув цю небезпеку. ВК-методологія – це відповідь на виклик історії. Її автор
не лише сформулював теоретичну відповідь на історичний виклик, але й на підставі
висновків В. С. Стьопіна й А. Менегетті про необхідність революції в головах людей
зробив фундаментальний висновок про те, що інтелектуальна революція може роз-
початися лише з нової методології [45, с. 46], і сформулював систему світоглядних
універсалій [45, с. 47]. Узагальнюючи ці уявлення, скажемо, що освоєння методології
як системи знань, завжди здійснюється у вигляді збудження й удосконалення осо-
бливої інтелектуальної здібності – здібності рефлексивно, тобто ніби збоку, мисли-
ти, оцінювати, регулювати процес виробництва продукту власної, але здійснюваної
спільно з іншими людьми трудової діяльності – предмету споживання й суспільного
зв’язку. Отже, у понятті рефлексії сконцентровано сутність методології. Водночас
методологія містить, окрім рефлексії, ще багато важливих логіко-поняттєвих і соці-
ально-психічних інструментів інтелектуальної діяльності. Для поглибленого аналізу
змісту поняття методології продовжимо дослідження здібності до рефлексії.
Здібність до рефлексії В. О. Лефевр визначає так: „Це спрямованість людської душі
на саму себе” [17, c. 25]. Зазначимо, що здібність до рефлексії властива тією чи тією мі-
рою кожній нормальній людині. Разом з тим, рефлексія, яка входить до складу мето-
дології, вирізняється тим, що спеціально культивується й рафінується. Ось що гово-
рить про цю здібність П. Г. Щедровицький: „Принципова здібність людини бачити й
розуміти предмети навколишнього світу, з одного боку, а, з іншого боку, – одночасно
мислити й усвідомлювати самого себе, такого, що мислить і відтворює навколишні
предмети, ця здібність, а також наявність двох процедур та їх одночасне здійснення
були усвідомлені й постали як факт, що свідчить про існування рефлексії” [52, с. 76].
Як бачимо, рефлексивна здібність методологічно оснащеного інтелекту діяча до-
сить складна. Спочатку може здатися, що вона доступна лише деяким фахівцям. Не
будемо тут заперечувати такий висновок, хоча й підозрюємо, що насправді з цим
питанням все зовсім інакше. У нас зараз інше завдання – дослідити, з яких елементів
складається ця здібність, як вона „працює”, на які різновиди поділяється, як форму-

106