Page 70 - 4898

а) обов’язкову, окреслену навчальними планами та робочими програмами (виконання домашніх завдань,
підготовка до лекцій, практичних робіт та різновиди завдань, які виконуються під час ознайомлювальної, навчальної,
виробничої, переддипломної практики; підготовка і захист дипломних та курсових робіт);
б) бажану (участь у наукових гуртках, конференціях, підготовка наукових тез, статей, доповідей, рецензування
робіт інших студентів тощо);
в) добровільну (участь у різноманітних конкурсах, олімпіадах, вікторинах, виготовлення наочності, підготовка
технічних засобів навчання).
3 огляду на рівень прояву творчості студентів виокремлюють:
а) репродуктивну самостійну роботу, що здійснюється за певним зразком (розв’язування типових задач,
заповнення схем, таблиць, виконання тренувальних завдань, що вимагають осмислення, запам’ятовування і простого
відтворення раніше отриманих знань);
б) реконструктивну самостійну роботу, яка передбачає слухання і доповнення лекцій викладача, складання
планів, конспектів, тез та ін.;
в) евристичну самостійну роботу спрямовану на вирішення проблемних завдань, отримання нової інформації, її
структурування і використання в нових ситуаціях (складання опорних конспектів, схем-конспектів, анотацій,
побудову технологічних карт, розв’язання творчих завдань);
г) дослідницьку самостійну роботу, яка орієнтована на проведення наукових досліджень (експериментування,
проектування приладів, макетів, теоретичні дослідження та ін.).
У сучасних умовах розвитку вищої школи доцільно застосовувати для організації самостійної роботи студентів
і слухачів випереджувальні завдання, спрямовані на самостійне засвоєння матеріалу до його викладу на занятті з
метою активізації науково-пізнавальної діяльності суб’єктів навчання. Випереджувальні завдання мають носити
добровільний характер, можуть бути індивідуальними та груповими і спрямовуватись на підготовку до лекцій
(наприклад, збір фактичного матеріалу для доповнення), до семінарів (вивчення першоджерел, складання питань для
«мозкового штурму»), до практичних занять (підготовка рольових і ділових ігор тощо).
Перехід до модульної побудови змісту навчання передбачає інтеграцію різних видів і форм навчання, які
підпорядковуються загальній темі навчального предмета. Для кожного змістового модуля формують набір довідкових
та ілюстративних матеріалів, які студент одержує перед початком вивчення. Також додають список рекомендованої
літератури. Кожен студент переходить від одного змістового модуля до іншого в міру засвоєння матеріалу і проходить
етапи поточного контролю.
Щодо студентів заочної форми навчання (ЗФН), то вони здебільшого вивчають матеріал самостійно впродовж
семестру, тобто самостійно відпрацьовують теми лекцій, а також семінарських, практичних і лабораторних занять.
Для них на початку кожного семестру проводять настановну сесію, під час якої начитують лекції та проводять деякі
семінарські, практичні і лабораторні заняття.
Науково-педагогічний працівник зобов’язаний ознайомити студентів ЗФН під час настановної сесії з:
- актуальністю, метою і завданнями вивчення навчальної дисципліни, її місцем, роллю і значенням у
професійній підготовці;
- визначити загальний обсяг навчальної дисципліни та обсяг розділів і тем на поточний семестр;
- роздати програму навчальної дисципліни та робочу навчальну програму;
- пояснити зміст та структуру тематичного плану, послідовність вивчення розділів і тем;
- пояснити методику самостійного відпрацювання семінарських, практичних і лабораторних занять;
- ознайомити з питаннями, які винесено на іспит чи залік;
- подати головну та додаткову літературу до кожної теми;
- уточнити форми та методи контролю знань студентів ЗФН;
- повідомити графік проведення консультацій під час настановної сесії та в період до заліково-екзаменаційної
сесії;
- розкрити методику самостійного опрацювання розділів і тем навчальної дисципліни на цей семестр та ін. [1, 2,
4].

17.3 Самостійна робота під час лекційного заняття та відпрацювання лекції

Насамперед у студентів денної і заочної форм навчання необхідно сформувати вміння слухати і конспектувати
лекції [1, 4].
Під час лекційного заняття студентам необхідно:
- по-перше, актуалізувати зміст попередньої лекції для встановлення логічного зв’язку з наступною;
- по-друге, намагатися осмислювати матеріал у процесі його викладення;
- по-третє, уважно слухати науково-педагогічного працівника, виокремлювати головне, суттєве та відсіювати
другорядне та ін.
Лекційний матеріал необхідно не лише слухати, а й конспектувати. Тому науково-педагогічні працівники
мають формувати у студентів вміння правильно вести конспект. Для цього треба навчитися швидко писати, завдяки
використанню умовних позначень і скорочень окремих слів та фраз.
Студентові важливо вміти здійснювати своєрідну «фільтрацію» навчального матеріалу, виокремлювати основне
й витісняти другорядне, крім того, головне ще й узагальнювати та систематизувати. Треба знати, що головні думки, на
відміну від другорядних, зазвичай викладачі підкреслюють інтонацією, сповільненим темпом мовлення. Для
систематизації студент має вміти виокремлювати вузлові питання, узагальнювати й логічно осмислювати
послідовність та взаємозв'язок окремих компонентів лекції.

70