Page 71 - 4898

Конспектуючи лекцію, треба повністю записувати назву теми, план, рекомендовану літературу. Особливу увагу
необхідно приділяти записам правил, цитат, формул, схем тощо.
Орієнтовна методика відпрацювання теми лекційного заняття:
1) вивчити програму навчальної дисципліни та робочу навчальну програму;
2) визначити місце теми цієї лекції в структурі навчальної дисципліни за тематичним планом;
3) з’ясувати всі питання, які необхідно вивчити;
4) вивчити навчальний матеріал, який є у конспекті, уточнити обсяг відсутнього матеріалу на основі
контрольних питань, завдань для контрольної роботи та питань, винесених на іспит (див. програму навчальної
дисципліни та робочу навчальну програму);
5) визначити літературу, у якій є необхідний навчальний матеріал, та послідовність його засвоєння;
6) кожен навчальний матеріал опрацювати в такий спосіб:
а) прочитати його в динаміці, щоб зрозуміти загальну сутність;
б) вдруге прочитати навчальний матеріал, осмислюючи кожне слово та речення;
в) за третім разом виокремити основні поняття, сутність явищ та процесів, їх структуру і зміст, а також зв’язки
між ними;
г) записати все це в конспект;
д) установити зв’язок із попереднім навчальним матеріалом;
е) самостійно відповісти на всі контрольні питання з цієї теми.

17.4 Самостійна підготовка студента до семінарських, практичних і лабораторних занять

Важливе місце у навчальній роботі ВНЗ належить лабораторним, практичним заняттям і семінарам. Кожен із
цих видів занять має свою дидактичну мету [1, 4].
Головна мета семінарських занять – сприяти поглибленому засвоєнню найскладніших питань навчального
курсу, спонукати студентів до колективного творчого обговорення, оволодіння науковими методами аналізу явищ і
проблем, активізувати до самостійного вивчення наукової та методичної літератури, формувати навички самоосвіти.
У процесі підготовки до семінару студенти самостійно відпрацьовують літературу (навчальну, методичну,
наукову), вчаться критично оцінювати різні джерела знань. Науково-педагогічний працівник організує дискусію із
завчасно визначених тем, до яких студенти готують тези відповідей або індивідуально виконані реферати-доповіді.
Такі семінари називають також семінарами-дискусіями.
У практиці роботи вищої школи виокремлюють три дидактичні типи семінарів: просемінари, семінари і
спецсемінари.
Семінарські заняття потребують від студентів ретельної підготовки. Готуючись, студент має ознайомитися з
планом семінарського заняття, рекомендованою літературою.
Спочатку треба ознайомитися з матеріалом за темою семінару, що вміщений у навчальних посібниках. Це дасть
змогу скласти загальне уявлення про тему, яку виносять на семінарське заняття. Якщо з цієї теми прочитано лекцію,
то корисно також ретельно опрацювати її конспект. Лише після цього розпочинається самостійна робота над
вивченням першоджерел.
Окрему ланку в процесі підготовки до семінарського заняття становить безпосередня підготовка виступу з того
чи іншого питання. Варто, щоб студент привчав себе виступати не за готовим текстом, зачитуючи його, а своїми
словами, користуючись лише коротким планом.
Підготовка до виступу полягає в тому, щоб до кожного питання скласти короткий план з помітками потрібних
цифр, записами цитат, конкретних фактів. Такий підхід дасть змогу виробити вміння виявляти самостійність під час
виступів на семінарі.
Якщо студента поставили перед необхідністю самостійно розв’язувати завдання, це значно активізує потенції
його психічної діяльності, сприяє розвиткові та становленню позитивних якостей.
Головна мета практичного заняття – щоб студенти розглянули окремі теоретичні положення навчальної
дисципліни та сформували навички і вміння їх практичного застосування на основі індивідуального виконання
завдань. Таку форму занять проводять, як правило, у лабораторіях або аудиторіях, обладнаних необхідними
технічними засобами навчання, обчислювальною технікою.
Це стосується і лабораторного навчального заняття, яке проводять, як правило, під керівництвом науково-
педагогічного працівника, але особисто кожен студент здійснює натурні або імітаційні експерименти чи досліди, щоб
практично перевірити й підтвердити окремі теоретичні положення навчальної дисципліни. Студенти мають набути
практичних навичок роботи з лабораторним обладнанням, устаткуванням, вимірювальною апаратурою,
обчислювальною технікою, оволодівають методикою експериментальних досліджень у конкретній предметній галузі.
Проте студенти ЗФН мають відпрацювати їх також самостійно. Тому науково-педагогічний працівник завчасно
дає студентам ЗФН необхідний методичний матеріал і рекомендації.Загалом викладач подає їм розроблений план,
технологію та методику проведення практичних і лабораторних робіт.
Щоб студенти ЗФН успішно виконали самостійні лабораторні і практичні роботи з навчальної дисципліни, вони
мають:
- добре вивчити теоретичний матеріал; оволодіти методикою застосування знань на практиці;
- вміти користуватися необхідним обладнанням, устаткуванням, матеріалами, реактивами, технікою для
проведення вимірів та обчислень;
- вивчити рекомендації проведення конкретної лабораторної чи практичної роботи, які викладено у навчальних
посібниках та методичних розробках;
- скласти план проведення лабораторної чи практичної роботи;

71