Page 65 - 4898
P. 65

У  ВНЗ  особливо  важливо  розробити,  по-перше,  систему  правил,  забезпечити  на  першому  етапі  дію  методу
         переконування та прикладу з боку педагогів і, по-друге, запровадити дієвість вимог. Тоді налагоджується педагогічно
         доцільний темп і ритм життєдіяльності.
               Вправи  –  це  метод  виховання,  що  передбачає  планомірне,  організоване,  повторне  виконання  певних  дій  з
         метою оволодіння ними, підвищення їх ефективності та формування умінь і навичок.
               Окреме місце у процесі формування умінь та навичок, оволодіння досвідом поведінки займає метод привчання,
         що  передбачає організацію планомірного і регулярного виконання вихованцями певних дій з  елементами примусу,
         обов’язковості  з  метою  формування  конкретних  звичок  у  поведінці.  Варто  зауважити,  що  ці  методи  ширше
         використовуються  у  процесі  виховання  дітей  дошкільного  і  шкільного  віку.  Щоправда,  в  специфічних  умовах  (у
         військових  та  інших  воєнізованих  підрозділах,  у  ВНЗ  військового  типу)  їх  широко  використовують  і  в  системі
         виховання дорослих.
               Окрему  групу  становлять  методи,  які  спрямовані  на  організацію  діяльності  та  формування  поведінки
         вихованців. Це схвалення та осудження.
               Схвалення  –  це  спосіб  педагогічного  впливу  на  особистість,  що  виражає  позитивну  оцінку  вихователем
         поведінки вихованця з метою закріплення позитивних якостей і стимулювання до діяльності.
               Осудження – це метод виховання, що передбачає вплив педагога на особистість вихованця з метою осуду чи
         гальмування його негативних дій і вчинків.
               Незважаючи на те, що студенти в абсолютній більшості дорослі люди, все ж і вони з погляду психологічних
         особливостей  очікують  і  хочуть,  аби  їхня  діяльність  (навчальна,  наукова,  громадська,  суспільно  корисна)  була
         помічена, схвалена і відзначена. До того ж важливо, щоб заохочення носили відкритий, гласний характер.
               У процесі виховання не буває однакових ситуацій і стандартних підходів до використання тих чи тих методів.
         Багато тут залежить від знань, таланту, досвіду і творчості вихователя [1, 2].

               Питання для самоконтролю
               1 Розкрийте сутність поняття «виховання», сформулюйте мету і завдання виховання.
               2 Хто і що є об’єктом і предметом виховання?
               3 У чому полягає значення самовиховання?
               4 Назвіть основні функції виховання.
               5 Що може слугувати провідним механізмом перевиховання?
               6 Назвіть і охарактеризуйте основні напрями виховання.
               7 У чому сутність морального виховання, які його завдання?
               8 Розкрийте зміст антинаркогенного виховання.
               9 У чому полягають основні завдання національного виховання, зокрема, студентів?
               10 Визначте основні шляхи військово-патріотичного виховання студентської молоді.

               Перелік посилань на джерела
               1 Вишневський О. І. Сучасне українське виховання / О. І. Вишневський. – Л., 1996. – 238 с.
               2 Кузьмінський А. І. Педагогіка вищої школи : навч. посіб. /                      А. І. Кузьмінський. – К. : Знання, 2005.
         – 486 c.
               3  Макаренко  А.  С.  Разговор  о  воспитании  /  А.  С.  Макаренко  [Електронний  ресурс].  –  Режим  доступу  :
         http://www. makarenko.edu.ru/biblio.htm.
               4 Мартинюк І. В. Національне виховання: теорія і методологія : метод.посіб. / І. В. Мартинюк. – К. : ІСДО,
         1995. – 160 с.
               5  Ортинський  В.  Л.  Педагогіка  вищої  школи  /  В.  Л.  Ортинський  [Електронний  ресурс].–Режим  доступу  :
         ttp://pidruchniki.ws/12281128/pedagogika/osvitniy_svitoviy_prostir.
               6 Ушинський К. Д. Про користь педагогічної літератури /                           К. Д. Ушинський. Вибрані педагогічні
         твори : у 2 т. – Т. 1. – К. : Рад. шк., 1983. –        С. 9-26.





















                                                            65
   60   61   62   63   64   65   66   67   68   69   70