Page 62 - 4898

До основних функцій виховання належать:
- організаційно-мотиваційна – формування мотивації розвитку особистості, її вдосконалення і
самовдосконалення, організація діяльності, спілкування та творче залучення всіх вихованців до виховного процесу;
- діагностична – виявлення реального рівня розвитку людини, факторів впливу на особистість;
- прогностично-проективна – планування бажаного результату та умов його досягнення, розроблення плану та
програми досягнення виховної мети;
- формуючо-розвивальна – формування та постійне вдосконалення у людини соціально-ціннісних якостей,
забезпечення гармонійного розвитку особистості та максимальної реалізації її творчого потенціалу;
- інформаційно-комунікативна – цілеспрямований психолого-педагогічний та інформаційний вплив на
свідомість, інтелектуальну, духовно-перцептивну, вольову і мотиваційну сфери особистості, формування високої
культури спілкування, правил загального етикету і поведінки, розвиток соціально-значущих цінностей;
- контрольно-оцінювальна – виявлення й оцінка результатів виховання, ефективності системи виховної роботи
та внесення відповідних коректив і змін [5].

15.2 Основні напрями виховання студентів у процесі навчання та у позанавчальній діяльності

Система актуальних виховних завдань розкривається через конкретні характеристики основних напрямів
виховання [1, 3-5].
Національне виховання – історично зумовлена і створена в народі сукупність ідеалів, поглядів, переконань,
традицій, звичаїв та інших форм соціальної поведінки, спрямованих на організацію життєдіяльності молодого
покоління, у процесі якої засвоюють духовну і матеріальну культуру нації, формують національну свідомість і
досягають духовної єдності поколінь [4].
Завдання національного виховання:
- формувати національну самосвідомість, любов до рідної землі, родини, свого народу, бажання працювати
задля розквіту держави, готовності її захищати;
- виховувати повагу до Конституції, законодавства України, державної символіки, формування правової
культури;
- забезпечувати єдність поколінь, виховувати повагу до батьків, рідного народу;
- формувати високу мовну культуру, оволодіння українською мовою;
- виховувати духовну культуру особистості та створювати умови для вільного формування її світоглядних
позицій;
- утверджувати принципи загальнолюдської моралі: правди, справедливості, патріотизму, доброти,
толерантності та ін.;
- культивувати найкращі риси української ментальності – працелюбність, індивідуальна свобода, глибокий
зв’язок із природою, гостинність тощо;
- виховувати шанобливе ставлення до рідної мови, культури, традицій;
- забезпечувати повноцінний розвиток молоді, охорону й зміцнення її фізичного, психічного та духовного
здоров’я;
- формувати соціальну активність особистості через залучення вихованців у процес державотворення,
реформування суспільних відносин;
- розвивати індивідуальні здібності й таланти молоді, забезпечення умов для соціалізації, формування
наукового світогляду;
- формувати високу етику міжнаціональних стосунків тощо.
Розумове виховання – цілеспрямоване й систематичне управління розвитком розуму і пізнавальних здібностей
через пробудження зацікавлення та інтелектуальної діяльності, озброєння знаннями, методами їх набуття і
використання на практиці, розвиток культури розумової праці.
Розумове виховання орієнтоване на розвиток інтелектуальних здібностей людини, зацікавлення пізнанням
навколишнього світу й себе.
Завдання розумового виховання:
- розвиток пізнавального інтересу, творчої активності, культури мислення, раціональної організації навчальної
праці;
- формування культури навчальної й інтелектуальної праці;
- стимулювання інтересу до роботи з книгою й новими інформаційними технологіями;
- засвоєння системи знань (фактів, понять, термінів, законів, закономірностей, правил, алгоритмів діяльності
тощо);
- формування потреби в постійному розвитку й саморозвитку;
- вироблення вміння самостійно здобувати знання;
- готовність до застосування знань і вмінь у практичній діяльності.
Завдання розумового виховання розв’язують засобами навчання й виховання, спеціальними психологічними
тренінгами і вправами, бесідами про вчених, державних діячів різних країн, вікторинами й олімпіадами, залученням
до процесу творчого пошуку, дослідження й експерименту [1, 2].
Моральне виховання – виховна діяльність ВНЗ, спрямована на формування у студентів стійких моральних
якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі ідеалів, норм і принципів моралі, участі у практичній
діяльності.
Завдання морального виховання:
- формування у вихованців розуміння норм загальнолюдської та народної моралі;

62