Page 59 - 4898

цьому сенсі методика застосування ТЗН розрізняється за видами діяльності (семінарське заняття, лекція, практичне
заняття) та за уявними частинами заняття [1-3].
Так, використання ТЗН в організаційно-вступній частині заняття вважається дієвим засобом підготовки
аудиторії до сприйняття складної теми, загострення уваги на актуальності питань, що розглядаються, тобто
формуванні мотивації глибокого вивчення теми. На цьому етапі доцільно показувати слайди із зазначеною темою і
переліком питань для вивчення. Ефективною є також методика демонстрації на початку занять кіно-, відеофільмів.
Завдяки сильному емоційному впливу демонстрація фільмів одразу налаштовує студентів на робочий лад, скорочує
до мінімуму момент необхідної психологічної адаптації, дає зорову основу для подальших логічних пояснень
викладача. Для фільмів-уведень найбільше підходять такі матеріали, які можуть служити самостійним джерелом
інформації, і у викладенні конкретних питань здатні замінити викладача. Проте, по можливості слід уникати показу
на початку заняття кадрів, що несуть значне емоційне навантаженням.
Застосування ТЗН у кінці заняття за змістом є прийомом, протилежним попередньому. Він спрямований на
систематизацію та закріплення навчального матеріалу, на загострення уваги слухачів на його ключових моментах
або для швидкої і твердої зміни думки про неправильно засвоєний матеріал. Для реалізації цього прийому можуть
використовуватись будь-які ТЗН, але найбільш доцільними є візуальні засоби.
Пояснення завдання для самостійної роботи також значно оптимізується завдяки застосуванню ТЗН,
особливо коли до вивчення пропонується досить багато першоджерел. Демонстрація відеоматеріалів на цьому етапі
занять також може спрямовуватися на показ практичної значущості розглядуваних питань передового досвіду
роботи. Для цього показу доречними є навіть емоційно насичені кадри.
Застосування ТЗН у процесі опитування студентів спрямоване на формування їх уміння використовувати
дидактичний матеріал для доказовості логічності своїх тверджень. Наприклад, можна запропонувати студенту
проаналізувати усно чи письмово відеофрагмент виконання певних дій, прокоментувати таблицю, в якій названі
ознаки явища тощо. Ефективність цього прийому значною мірою залежить від проблематичного характеру
матеріалів, що пропонуються для обговорення. Його доцільно поєднувати з елементами ситуативно-проблемного
навчання.
Застосування ТЗН у процесі викладу нового матеріалу дозволяє використовувати інформацію як зорову опору,
що допомагає найбільш повно засвоювати навчальний матеріал. Важливо, щоб демонстрація дидактичних матеріалів
органічно поєднувалася з їх поясненням, аби вона стала наочним аргументом слів викладача.
Незалежно від обраної методики застосування ТЗН у роботі із слайдами слід пам’ятати: слайд не є
самодостатнім джерелом інформації, і для повного її засвоєння потрібні пояснення викладача. Під час підготовки до
лекції, семінару необхідно чітко визначити послідовність демонстрації слайдів та розробити необхідні коментарі.
Для сприйняття будь-якого, навіть найпростішого зображення потрібен час. Тому після проектування кожного
слайду перед початком пояснення викладач повинен зробити паузу. Необхідно максимально повно використовувати
можливість їх повної заміни. Зображення на екрані повинно з’являтись лише в той момент, коли воно необхідне, а
якщо потреби в цьому немає – проектор слід вимкнути або перевести його в режим очікування.
Вагомою складовою в застосуванні ТЗН є питання належного оформлення дидактичних матеріалів з
урахуванням психофізіологічних можливостей людини. При підготовці дидактичних матеріалів слід керуватись
деякими принципами, найважливішими з яких є:
Принцип лаконічності, який означає, що зображення повинно вміщувати тільки необхідні елементи, що
служать меті точного розуміння суті. Як правило, на слайді розміщують один об’єкт. У виняткових випадках можуть
бути представлені два об’єкти, які викладач відкриває і пояснює по черзі, а потім порівнює. Недопустимо
розміщувати на слайді багато інформації, особливо це стосується таблиць, оскільки вони погано читаються. Краще
розділити інформацію на декілька логічно завершених частин і демонструвати їх на окремих слайдах. При
розміщенні текстової інформації необхідно пам’ятати, що людина сприймає зорову інформацію зліва направо та
зверху вниз. Форма представлення інформації повинна відповідати рівню знань студентів, для яких ведеться
викладання.
Принцип уніфікації вказує на раціональний підхід до розмірів, шрифтів, кольорів, за допомогою яких
створюється зображення. Різнобарвність шрифтів робить текст важким для сприйняття. При цьому рекомендується
використовувати не більше двох шрифтів, які не мають тонких ліній. Розмір шрифту повинен бути таким, щоб букви
було чітко видно з останнього ряду в аудиторії. Також важливим фактором при підготовці слайдів є вдало підібрана
кольорова гама. При використанні кольорів слід максимально близько дотримуватися природного кольору об’єкта,
що демонструється, – це забезпечить правильну уяву студентів про нього. При підборі штучних кольорів доцільно
дотримуватись таких правил:
- не слід використовувати більше чотирьох різних кольорів на одному слайді;
- необхідно враховувати психологічний вплив кольорів:
стимулюючі (теплі) відтінки діють як подразники (червоний, оранжевий, жовтий);
дезінтегровані (холодні) відтінки приглушують збудження (фіолетовий, синій, голубий, синьо-зелений);
статичні (заспокійливі) відтінки врівноважують, відволікають від збуджуючих кольорів (зелений (чистий),
жовто-зелений, пурпуровий);
глухі відтінки не викликають збудження, допомагають зосередитися (сірий, білий, чорний);
тепло-темні (коричневі) відтінки пом’якшують, стабілізують збудження, діють інертно (коричнево-
землистий, темно-коричневий);
холодні темні відтінки ізолюють, приглушують збудження (темно-сірий, темно-синій, темно-зелено-синій).
Принцип звичних асоціацій полягає у використанні у графічних слайдах тих символів та позначень, які
звичні для даної тематики і викликають стереотипну реакцію в аудиторії.

59