Page 54 - 4898

2 Ващенко Г. Загальні методи навчання : підр. для педагогів / Г. Ващенко. – Видання перше. – К. : Укр. Вид.
Спілка, 1997. – 441 с.
3 Вітвицька С. С. Основи педагогіки вищої школи : підр. за модульно-рейтинговою системою навчання для
студентів магістратури / С. С. Вітвицька. – К. : Центр навч. л-ри, 2006. – 384 с.
4 Кузьмінський А. І. Педагогіка вищої школи : навч. посіб. / А. І. Кузьмінський [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://www.info-library.com.ua/books-book-105.html.
5 Педагогіка вищої школи : навч. посіб. / З. Н. Курлянд. Р. І. Хмелюк, А. В. Семенова та ін.; за ред. З. Н.
Курлянд. – К. : Знання, 2007. – 495 c.
6 Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України, затвердженим наказом
Міністерства освіти України від 8 квітня 1993 року № 93 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uadocs.exdat.
com /docs2/index-577685.html

Лекція 13
СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ У ВНЗ

Термін «технологія» походить від грецьких слів «techne» – мистецтво, майстерність, вміння, і «logos» – вчення,
наука. Спершу його використовували в системі технічних знань для означення наукової дисципліни, яка визначала
сукупність даних про різноманітні засоби обробки сировини, напівфабрикатів і виробів у галузі виробництва. Пізніше
цей термін отримав значне поширення і в інших сферах суспільного життя: політиці, економіці, освіті [1, 2].
Технологія передбачає мистецтво володіння процесом, певну послідовність операцій з використанням
необхідних засобів (матеріалів, інструментарію та алгоритму дій), тобто у процесуальному розумінні технологія має
дати відповідь на запитання: «Як досягти результату діяльності (з використанням чого і якими засобами)?»
Технології в галузі навчання і виховання принципово відрізняються від промислових технологій. Основна
відмінність полягає у більшій гнучкості перших, центром ваги яких, вихідним і кінцевим результатом, є людина, а
основним параметром виміру виступає рівень її розвитку.
Освітні технології, як найбільш загальні утворення, характеризують загальну стратегію розвитку освіти і
освітнього середовища (єдиного освітнього простору) [3].
Основне призначення освітніх технологій – прогнозування розвитку освітніх систем, їх проектування,
планування та визначення факторів, які відповідають освітнім цілям.
У структурному відношенні освітні технології містять декілька послідовно виконуваних блоків-операцій [4]:
1 Маркетинг і прогноз суспільних та особистих потреб в отриманні професійних знань.
2 Діагностика об’єктів навчання і виховання.
3 Формування навчально-виховних цілей і завдань.
4 Визначення змісту і методів навчально-виховного процесу.
5 Перевірка ефективності отриманих результатів.
6 Корекція і упровадження освітніх технологій в реальну педагогічну практику [4].
Якщо освітні технології – це відбиток стратегії освіти, то педагогічні технології призначені втілювати
тактику її реалізації. Наразі нараховують понад 300 визначень поняття «педагогічна технологія». На нашу думку,
найбільш повне визначення сутності педагогічної технології запропонувала С.О. Сисоєва, яка розглядає її як створену
адекватно до потреб і можливостей особистості і суспільства теоретично обгрунтовану навчально-виховну
систему соціалізації, особистісного і професійного розвитку і саморозвитку, яка внаслідок упорядкованих
професійних дій педагога при оптимальності ресурсів і зусиль всіх учасників освітнього процесу, гарантовано
забезпечує ефективну реалізацію свідомо визначеної освітньої мети та можливість відтворення процесу на рівні,
який відповідає рівню педагогічної майстерності педагога.
С.С. Вітвицька стверджує, що кожна педагогічна технологія має відповідати основним методологічним
вимогам, критеріям технологічності [3]:

54