Page 52 - 4898

У практиці вищої школи використовують також інші види лекційної форми навчання.
Конспект кожної лекції має містити:
- тему (точно сформульовану),
- мету й завдання,
- список обов’язкової і додаткової літератури,
- текст змісту (з виокремленням основного й другорядного),
- завдання для самостійної роботи.
Варто зазначити, що лекція потребує відповідного голосового оформлення; відпрацювання міміки й жестів;
репетирування (перед дзеркалом і з магнітофоном) із хронометруванням часу всієї лекції та окремих її частин.
На початку лекції викладач обов’язково має усно повідомити тему й мотивувати її значення; чітко
сформулювати мету й завдання лекції; дати змогу студентам записати тему, план і літературу (з анотаціями й
завданнями).
У вищому навчальному закладі, крім лекції, використовують також інші організаційні форми навчання:
семінар, лабораторну роботу, науково-практичну конференцію, самостійну навчальну роботу студентів, виробничу
практику, стажування в іншому вітчизняному чи закордонному ВНЗ тощо [2].
Семінар. Важливою організаційною формою навчання є семінар. Його відмінність від інших форм у тому, що
він орієнтує студентів на виявлення більшої самостійності у навчально-пізнавальній діяльності.
Під час семінару поглиблюються, систематизуються й контролюються знання, здобуті в результаті самостійної
позааудиторної роботи над першоджерелами, документами, додатковою літературою тощо [3].
Семінар має такі дидактичні цілі:
- поглиблення, систематизація;
- закріплення знань, перетворення їх на переконання;
- перевірка знань;
- прищеплювання навичок і умінь самостійної роботи з книгою;
- розвиток культури мовлення;
- формування вміння аргументовано обстоювати свої погляди;
- відповідати на запитання;
- слухати інших;
- формулювати запитання.
Тому питання плану семінарського заняття мають охоплювати основний матеріал теми й бути короткими,
чіткими, їх можна формулювати і в стверджувальній, і в запитальній формах. Зазвичай, на семінарські заняття
виносять не більше 4-6 запитань (на двогодинне заняття – не більше 2-3 питань).
Залежно від способу проведення виокремлюють такі види семінарів:
- семінар-бесіда,
- семінар-заслуховування,
- семінар-диспут,
- семінар-прес-конференція тощо.
Навчальна конференція також є організаційною формою навчання, яка забезпечує педагогічну взаємодію
викладача й тих, хто навчається. Вона спрямована на розширення, закріплення та вдосконалення знань.
Підготовка до конференції починається з визначення теми, добору питань, які сукупно розкривають обрану
тему. Головне в конференції – вільне, відверте обговорення проблемних питань. Конференція за своїми
особливостями близька до семінару і є його розвитком, тому методика проведення конференцій подібна до методики
проведення семінарів [2, 4].
Мета консультації – аналіз навчального матеріалу, що його недостатньо засвоїли студенти. Основні
дидактичні цілі консультацій: ліквідація прогалин у знаннях тих, кого навчають, надання їм допомоги в самостійній
роботі. Розрізняють індивідуальні й групові консультації.
У процесі навчання використовують ігрові методи. Гру в освітньому процесі розглядають як довільну,
внутрішньо мотивовану діяльність, яка передбачає гнучкість у розв’язанні питання про те, як використовувати той чи
інший предмет, звертаючись до свого минулого, орієнтуючи себе до сьогодення й прогнозу майбутнього в процесі
гри. В інноваційних іграх використовують найрізноманітніші засоби й методи роботи [2, 4].
Ділові ігри – найскладніша форма ігрових занять, під час яких імітують колективну професійну діяльність. Нині
їх широко застосовують у ВНЗ.
Ділові ігри мають значні дидактичні можливості, оскільки забезпечують закріплення й комплексне
застосування знань, здобутих під час вивчення різних дисциплін (інтеграційна роль ігор); формування чіткого
уявлення про професійну діяльність в обраній спеціальності; розвиток навичок ефективного управління реальними
процесами, зокрема за допомогою сучасних математичних методів і технічних засобів. Професійні ігри призначені для
розвитку творчого мислення, формування практичних навичок та вмінь, вироблення індивідуального стилю
спілкування й поведінки під час колективного розв’язання завдань. Вони певною мірою відображають репетицію
елементів професійної діяльності [4].
Лабораторне заняття – форма організації навчання, яку проводять за завданням і під керівництвом науково-
педагогічного працівника [2-5].
Основні дидактичні цілі лабораторних робіт:
- експериментальне підтвердження вивчених теоретичних положень;
- експериментальна перевірка формул, розрахунків;
- ознайомлення з методикою проведення експериментів, досліджень та ін.

52