Page 46 - 4898

Лекція 11
ДИДАКТИЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ У ВНЗ

11.1 Основні поняття й категорії дидактики вищої школи

Дидактика (від грецького «didacticos» – навчальний) – галузь педагогіки, яка розробляє теорію освіти,
навчання і виховання у процесі навчання. Термін «дидактика» запровадив у науковий обіг німецький педагог В. Ратке
(1571-1635).
Чеський педагог і мислитель Я. А. Коменський, автор «Великої дидактики», визначав зміст дидактики як
мистецтво навчання усіх усьому.
Завдання дидактики полягає у тому, щоб науково обґрунтовувати зміст освіти, досліджувати і пояснювати
закономірності процесу навчання і умови його оптимальної організації, розробляти та упроваджувати у педагогічну
практику більш досконалі моделі навчального процесу, новітні технології, методики та методи навчання.
Дидактика, як наука, аналізує залежності, що обумовлюють хід та результати процесу навчання, визначає
методи, організаційні форми та засоби, що забезпечують результативність запланованих цілей і завдань. Дидактика
охоплює систему навчання всіх предметів та на всіх рівнях навчальної діяльності.
За широтою охоплення педагогічної діяльності виокремлюють загальну дидактику і конкретні (прикладні)
дидактики, які називають методиками викладання. Прикладні дидактики (методики) вивчають особливості перебігу
навчального процесу, зміст, форми і методи викладання конкретних навчальних предметів.
Кожен навчальний предмет має свою специфіку і відповідно свою методику викладання.
Дидактика вищої школи – галузь педагогічних знань, один із розділів загальної дидактики.
Сучасна дидактика вищої школи – це розділ педагогіки вищої школи, який вивчає закономірності і принципи
навчання, досліджує проблеми змісту, методів, форм і технологій професійної підготовки майбутнього фахівця в
умовах ВНЗ [1].
До категоріального апарату дидактики вищої школи належать:
викладання – діяльність викладача, яка полягає в постановці перед студентами пізнавальних завдань,
повідомленні нових знань, організації навчально-пізнавальної діяльності студентів та керівництво нею, перевірці
якості набутих ними знань, умінь і навичок;
учіння – цілеспрямований процес засвоєння студентами знань, оволодіння уміннями і навичками, у широкому
розумінні – оволодіння соціальним досвідом у його узагальненому вигляді;
навчання – цілеспрямований процес взаємодії викладача зі студентами з метою засвоєння студентами знань,
умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини. Навчання – двосторонній процес, який поєднує у собі
учіння і викладання;
Найважливіші завдання дидактики вищої школи:
- розкриття педагогічних закономірностей, що діють у межах навчання й освіти, їх використання для побудови
процесу навчання з метою оволодіння майбутніми фахівцями – студентами ВНЗ – сучасними науковими знаннями;
- розроблення теорії вищої освіти;
- конструювання освітніх технологій;
- удосконалення змісту підготовки фахівців різних профілів [3].

11.2 Зміст освіти у вищій школі

Традиційно виділяють три види освіти: загальну, політехнічну і професійну [1-4].

46