Page 43 - 4898

Наприклад, єдність процесів навчання й виховання не означає, що вони не мають своїх специфічних
особливостей.
Однак охарактеризувати ці відмінності досить важко, тому що в реальному педагогічному процесі у ВНЗ
насамперед впадає в око їхня спільність: процес виховання здійснює функцію навчання, а процес навчання
неможливий без виховання. От чому, порівнюючи ці процеси, треба обов’язково спиратися на дуже важливий
методологічний принцип виокремлення домінуючих функцій навчання й виховання.
Якщо порівняти основні функції навчання й виховання, то насамперед треба зазначити, що вони реалізуються в
єдності чотирьох основних функцій – освітньої, виховної, формувальної й розвивальної. Але з огляду на твердження
Л.С. Виготського про те, що навчання йде попереду розвитку, можна сказати, що розвиток створює сприятливі
передумови для успішнішого навчання й виховання на подальших етапах педагогічного процесу.
Процеси навчання й виховання зумовлюють загальний розвиток окремої людини і групи. Навчання здебільшого
впливає на інтелектуальну, а виховання – на мотиваційну та емоційну сфери. Завдяки цьому процес навчання постає
в ролі одного із засобів виховання, а процес виховання – у ролі одного із чинників, що стимулюють навчання [10, 11].
У вихованні надзвичайно важливе значення має вплив середовища, засобів масової інформації, які не можна не
враховувати під час організації цього процесу у ВНЗ.
Одна із специфічних закономірностей педагогічного процесу у ВНЗ – відповідність навчально-виховних впливів
суб’єктів навчання духовним потребам і пізнавальним можливостям студентів [9]. Ця закономірність виявляє
спрямованість дій усіх суб’єктів педагогічного процесу, прагнення врахувати внутрішні сили студентів у розв’язанні
завдань їхньої соціалізації та професійної підготовки. Їх діяльність, з одного боку, має максимально відповідати
завданням майбутньої професійної діяльності студентів, а з другого – індивідуальним і груповим особливостям
людей, їх індивідуальній та груповій діяльності, фізичним та інтелектуальним можливостям, рівню навченості й
вихованості.
Наступною педагогічною закономірністю є моделювання (відтворення) процесів соціалізації та професійна
підготовка студентів до умов діяльності. Ця закономірність потребує, щоб педагогічний процес відповідав
особливостям сучасної економіки, а процес підготовки студентів відбувався з урахуванням їхніх дій в інформаційному
суспільстві.
Усі закономірності педагогічного процесу діалектично взаємозалежні між собою. Це ускладнює та одночасно
гармонізує навчально-виховний процес. Однак, постаючи у вигляді стійких тенденцій, ці закономірності чітко
визначають напрями діяльності суб’єктів та об’єктів навчання й виховання у вищому навчальному закладі.
Якщо закономірності виявляють істотний зв’язок між причиною і наслідком, то принципи є основними
вимогами, що визначають загальне спрямування педагогічного процесу. Принципи педагогічного процесу – система
основних вимог до навчання і виховання, дотримання яких дає змогу ефективно розв'язувати проблеми всебічного
розвитку особистості[9].
У сучасній педагогічній теорії та практиці виокремлюють такі основні принципи педагогічного процесу:
принцип суспільно-ціннісної цільової спрямованості педагогічного процесу – відповідність вимогам сучасного
суспільства, єдність з іншими природними та суспільними процесами;
принцип комплексності різних видів діяльності – органічного зв’язку усіх можливих видів діяльності студента у
вищому навчальному закладі та поза ним: навчально-пізнавальної, суспільно-політичної, трудової, спортивної,
вільного спілкування, художньої, побутової діяльності;
принцип колективного характеру виховання та навчання – передбачає використання всього позитивного
потенціалу студентського колективу в інтересах особистості, яка розвивається;
принцип єдності вимог та поваги до особистості, що передбачає гуманізм і довіру до студентів;
принцип поєднання педагогічного керівництва з організацією спільної діяльності, а також із проявом
самодіяльності, творчості та ініціативи студентів у навчанні та вихованні;
принцип естетизації студентського життя, створення позитивного, емоційно комфортного середовища,
розвиток художньо-естетичного смаку, пізнання краси навколишнього світу;
принцип урахування індивідуальних особливостей студента у всьому педагогічному процесі та його
підсистемах;
принцип свідомості, активності, самодіяльності, креативності студентів у педагогічному процесі, що сприяє
формуванню свідомих, активних, самостійних і творчих особистостей, запобігає виникненню формалізму,
безініціативності, байдужості;
принцип наочності передбачає розвиток аналітичного мислення, вміння досягати образного виявлення
різноманітних технічних і суспільних проблем;
принцип науковості передбачає формування та розвиток у студентів наукового світогляду, вироблення умінь і
навичок наукового пошуку, засвоєння способів наукової організації праці;
принцип доступності враховує рівень можливостей студентів та запобігає їхнім інтелектуальним, фізичним,
психологічним та моральним перевантаженням;
принцип цілеспрямованості педагогічного процесу сприяє цільовій спрямованості змісту, організації навчання
та виховання, формування цілісного наукового світогляду, емоційно-вольової сфери, національної свідомості та норм
поведінки студента [9].
У реальному педагогічному процесі принципи реалізуються в тісному взаємозв’язку, взаємозумовлюють один
одного, жоден з них не може діяти відокремлено.

10.4 Основні етапи педагогічного процесу

Найважливішими етапами педагогічного процесу у ВНЗ є: підготовчий, основний, підсумковий..

43