Page 42 - 4898

складається з викладання та учіння, процес виховання – з виховних впливів, специфічної взаємодії й самовиховання,
яке виникає під час цього процесу.
Виховання – процес взаємозалежної діяльності суб’єктів (вихователів) та об’єктів (вихованців). Взаємозв’язки
між ними складні й різноманітні. Вихователі (суб’єкти навчання, виховні структури, громадські організації) чинять
цілеспрямовані систематичні педагогічні впливи на свідомість, почуття й волю вихованців в інтересах формування в
них усього комплексу якостей людини-громадянина. Ці впливи можуть бути прямими (безпосередніми), якщо вони
скеровані до конкретної особистості, групи (колективу), коли наявний прямий контакт вихователя й вихованця. Вплив
має опосередкований характер, якщо здійснюється через використання умов соціального життя.
Результатом функціонування педагогічного процесу як системи загалом є: знання, навички, вміння і готовність
людини до суспільно корисної діяльності, а також професійні, громадянські, морально-психічні й фізичні якості [5, 6].

10.3 Закономірності і принципи педагогічного процесу

Педагогічний процес у ВНЗ, маючи у своїй структурі процеси навчання, виховання, освіти, професійної
підготовки й розвитку, виступає самостійним цілісним явищем, що має свої закономірності [7-9].
У закономірностях, як відомо, відображаються об’єктивні, необхідні, суттєві, повторювані зв’язки. У
педагогічному процесі наявна значна кількість різноманітних зв’язків і залежностей. Найзагальніші закономірності
педагогічного процесу, на думку І.П. Підласого, – такі [11]:
Закономірність динаміки педагогічного процесу. Рівень кожної наступної зміни залежить від рівня зміни на
попередніх етапах. Це означає, що педагогічний процес як динамічна взаємодія між педагогами і вихованцями має
поступовий, «ступеневий» характер; чим вищі проміжні досягнення, тим вагоміший підсумковий результат. Результат
дії закону спостерігається завжди – той учень матиме більш вагомі загальні досягнення, у якого проміжні результати
були достатньо високі.
Закономірність розвитку особистості в педагогічному процесі. Темпи і досягнутий рівень розвитку залежать
від: спадковості; виховного і навчального середовища; активності в навчально-виховній діяльності; використовуваних
способів і засобів педагогічного впливу.
Закономірність управління педагогічним процесом. Ефективність педагогічного впливу залежить від:
інтенсивності зворотного зв’язку між вихованцями й педагогами; обсягу, характеру і обґрунтованості коректуючих
впливів на вихованців.
Закономірність стимулювання. Продуктивність педагогічного процесу залежить від: внутрішніх стимулів
(мотивів) навчально-виховної діяльності; інтенсивності, характеру і своєчасних зовнішніх (суспільних, педагогічних,
моральних, матеріальних та інших) стимулів.
Закономірність єдності чуттєвого, логічного і практики в педагогічному процесі. Ефективність педагогічного
процесу залежить від: інтенсивності і якості чуттєвого сприймання; логічного осмислення сприйнятого; практичного
використання осмисленого.
Закономірність єдності зовнішньої (педагогічної) і внутрішньої (пізнавальної) діяльності. Ефективність
педагогічного процесу залежить від: якості педагогічної діяльності; якості власної навчально-виховної діяльності
самих вихованців.
Закономірність обумовленості педагогічного процесу. Хід і результат навчально-виховного процесу залежить
від: потреб суспільства і особистості; можливостей (матеріально-технічних, економічних та інших) суспільства; умов
функціонування процесу (морально-психологічних, санітарно-гігієнічних, естетичних та інших).
Однак відзначені закономірності не вичерпують усіх взаємозв’язків, що діють в цілісному педагогічному
процесі [5].
Педагогічний процес у вищому навчальному закладі – складний, суперечливий, багатоступеневий процес. На
нього впливають різні чинники – внутрішні й зовнішні, об’єктивні й суб’єктивні, тривалі й ситуативні. Тому в цьому
процесі своєрідно виявляються закони й закономірності різного рівня й виду.
Вищий рівень становлять найзагальніші закони розвитку природи, суспільства й мислення. У педагогічному
процесі своєрідно виявляються закономірності розвитку суспільства, формування особистості й колективу,
пізнавальної діяльності тощо. І, звісно, йому властиві педагогічні закономірності, які комплексно виявляють
найважливіші зв’язки цього процесу.
Визначальний вплив на педагогічний процес у ВНЗ мають соціально-економічні умови країни, політика
держави, рівень розвитку освіти, науки, техніки, інформаційних систем, культури. В умовах науково-технічного
прогресу й далі зростає залежність педагогічного процесу у ВНЗ від технічного чинника, особливо інформатизації.
Процес формування особистості студента має цілісний характер, тобто всі функції, властивості та якості
людини розвиваються комплексно, утворюючи цілісну систему. Зазначена закономірність зумовлює органічну єдність
усіх структурних компонентів педагогічного процесу, комплексний підхід до всієї навчально-виховної роботи.
Провідна роль у формуванні особистості студента належить соціальним умовам. Проте формування особистості
студента також зумовлено: залежністю розвитку людини від характеру й змісту діяльності; взаємозумовленістю
внутрішніх психічних чинників і зовнішніх впливів на людину; урахуванням вікових та індивідуальних особливостей;
характером взаємин між людьми, духовною атмосферою, якістю навчально-виховної роботи всіх науково-
педагогічних працівників.
Особистість студента формується у групі, колективі. Група/колектив є важливим чинником виховання, а
водночас – складним організмом.
Педагогічному процесу, як уже було зазначено, властиві також специфічні педагогічні закономірності.
Провідною з них є єдність виховання/самовиховання, навчання, освіти/самоосвіти і розвитку [9].

42