Page 41 - 4898

Змістовий компонент відображає сутність того, що реалізується у процесі досягнення як загальної мети, так і
кожного завдання зокрема.
Діяльнісний компонент передбачає взаємодію викладачів та студентів, їх співробітництво, організацію й
управління процесом, маючи на увазі підсумковий результат. У науково-педагогічній літературі цей компонент
називають ще організаційним або організаційно-управлінським [1-3].
Результативний компонент процесу відображає ефективність його функціонування, характеризує досягнуті
здобутки у відповідності з визначеною метою та завданнями.
Між компонентами педагогічного процесу виділяють певні зв’язки – інформаційні, організаційно-діяльнісні,
комунікативні, управління та самоврядування, причинно-наслідкові, генетичні, які виявляють історичні тенденції,
традиції в навчанні й вихованні, забезпечують певну наступність і послідовність при плануванні й реалізації нових
педагогічних процесів [5].
Педагогічний процес характеризується також рівнем організації, управління, продуктивності (ефективності),
технологічності, економності, виділення якого сприяє обґрунтуванню критеріїв, які дозволяють не лише якісно, а й
кількісно оцінювати досягнуті рівні. Визначальною характеристикою педагогічного процесу є час. Саме час є
універсальним критерієм оцінки ефективності і якості здійснюваного процесу.
Інші важливі характеристики педагогічного процесу – це цілісність, загальність, єдність.
Яка ж специфіка процесів, що утворюють загальний педагогічний процес? Вона виявляється в результаті
виділення домінуючих функцій.
Домінуючою функцією процесу навчання є навчання, виховання – виховання, розвитку – розвиток. Однак,
кожний з відзначених процесів виконує в цілісному педагогічному процесі й інші функції: виховання здійснює не
лише виховну, а розвивальну й освітню функцію, а навчання неможливе без виховання й розвитку. Ця діалектика
взаємозв’язків впливає на мету, завдання, зміст, форми і методи реалізації органічно неперервних процесів, при
аналізі яких доводиться виокремлювати домінуючі характеристики. Так, у змісті освіти переважає формування
наукових знань, засвоєння понять, законів, принципів, що здійснює значний вплив і на розвиток, і на виховання
особистості [4].
У змісті виховання переважає формування переконань, норм, правил, ідеалів, ціннісних орієнтацій, мотивів
тощо, разом з тим, формуються й уявлення, знання, уміння. Отже, обидва процеси спрямовані на досягнення головної
мети – формування гармонійно розвиненої особистості, але кожен з них сприяє досягненню цієї мети властивими
саме йому засобами. Специфіка процесів достатньо виразно виявляється у виборі форм і методів досягнення мети.
Розрізняють і єдині в суті своїй методи (шляхи) досягнення мети: якщо в процесі навчання використовують переважно
способи впливу на інтелектуальну сферу, то в процесі виховання, не заперечуючи й не відкидаючи їх, – на
мотиваційну й дієво-емоційну сферу.
Має місце специфіка й у методах контролю і самоконтролю, що використовуються в навчанні й вихованні. У
процесі навчання обов’язково використовується усний контроль, письмові роботи, заліки, екзамени. Контроль за
результатами виховання менш регламентований. Інформацію викладачі отримують тут шляхом спостереження за
діяльністю і поведінкою студентів, громадською думкою, обсягом виконання програми, виховання і самовиховання та
ін. [5].
На сучасному етапі в межах єдиної педагогіки вищої школи розвивається два напрями: університетський
(академічний) і післядипломний. Перший передбачає організацію педагогічного процесу зі студентами та надання їм
базової і повної вищої освіти. Другий – по-перше, роботу зі слухачами, які вже мають вищу освіту з метою надання їм
другої вищої освіти або перепідготовки; по-друге, підготовку через аспірантуру і докторантуру фахівців вищої
кваліфікації (докторів філософії та докторів наук); по-третє, курсове підвищення кваліфікації. Педагогіка вищої школи
враховує також і ті обставини, що певні особливості існують у підготовці і післядипломній освіті спеціалістів для
різних галузей економіки і освіти.

10.2 Основні завдання педагогічного процесу у ВНЗ

Серед основних завдань педагогічного процесу у ВНЗ слід назвати такі:
- підготовка молодих громадян до суспільно корисної діяльності;
- цілеспрямоване формування особистості громадянина, глибоко відданого своєму народові, який має високі
моральні й громадянські якості;
- озброєння студентів такою системою професійних знань, навичок і вмінь, які б забезпечили ефективну
практичну діяльність у певній галузі;
- забезпечення цілеспрямованого розвитку духовних сил, інтелектуальних, фізичних і моральних якостей
кожного студента [9].
Завдання педагогічного процесу визначають взаємозалежну й взаємозумовлену діяльність суб’єктів та
об’єктів цієї складної системи.
Суб’єкти педагогічного процесу – ті, хто допомагає студентам оволодівати знаннями, навичками та вміннями,
– тобто викладачі.
Об’єкти педагогічного процесу – ті, хто засвоює досвід, знання, навички та вміння, – тобто студенти. Але за
умов наявності у студента своєї мети, своїх способів досягнення мети і своїх можливостей, він із об’єкта педагогічної
діяльності стає водночас суб’єктом діяльності – навчальної, ігрової, дослідницької, комунікативної тощо [4].
Найважливішими компонентами педагогічного процесу є навчання й виховання, які зумовлюють суттєві зміни
освіченості, професійної підготовки, вихованості й розвитку людей, а також рівня сформованості їхніх якостей.
Процеси навчання й виховання складаються з певних взаємозалежних процесів. Наприклад, процес навчання

41