Page 32 - 4898

У 2009 році конференція відбулася в бельгійському місті Льовен (Louvain-la-Neuve – Новий Левен). Основні
робочі питання стосувалися планів на наступне десятиріччя з акцентом на: громадський контроль, безперервне
навчання, працевлаштування, методи донесення до студента цілей освіти. Також розглядалися питання міжнародної
відкритості, мобільності учнів, освіти в цілому, наукових досліджень і інновацій, питання збору даних, фінансування
та різноманітних інструментів і методів забезпечення прозорості освітнього процесу. Всі ці питання були описані в
підсумковому комюніке, показуючи новий напрям Болонського процесу –більш глибоке реформування, яке
забезпечить завершення процесу реалізації Болонського процесу. Ще одна зміна стосується внутрішніх механізмів,
пов’язаних із головуванням у Болонській Раді. Якщо раніше Болонський процес був під головуванням країни,
головуючої в ЄС, то тепер процес буде проходити під головуванням двох країн: як країни, головуючої в ЄС, так і
країни, що не входить в ЄС, по черзі в алфавітному порядку.
Наступна конференція міністрів відбулася у березні 2010 року в Будапешті та Відні. Конференція була
ювілейною – десятиліття Болонського процесу. На честь ювілею відбулося офіційне оголошення про створення
європейського простору вищої освіти, що означає, що мета, поставлена у Болонській декларації, була виконана. Крім
того, починаючи з цієї конференції, Європейський простір вищої освіти було розширено до 47 країн.
Нині стало очевидним, що це була унікальна угода, тому що сьогодні процес включає в себе 47 країн-учасниць
з 49 країн, які ратифікували Європейську культурну конвенцію Ради Європи (1954). Офіційною датою початку
процесу прийнято вважати 19 червня 1999 року, коли було підписано Болонську угоду. Болонський процес відкритий
для приєднання інших країн.
У 2005 році в Бергені Болонську декларацію підписав міністр освіти України. Із 2005 року в Україні
упроваджується структурне реформування вищої освіти.
Участь української системи вищої освіти у Болонському процесі формує прозорі перспективи для України.
Передусім це нові можливості, пов’язані з перспективою входження до загальноєвропейського освітнього простору, а
саме:
- визнання українських дипломів на міжнародному рівні;
- більша мобільність у європросторі для студентів та викладачів;
- спільні освітні та пошукові проекти з європейськими університетами;
- конкурентоспроможність на європейському та світовому ринку праці.
У сучасних умовах уміння адаптуватися до швидких змін у всіх сферах людської життєдіяльності, готовність
відповідати на виклики сьогодення стає загальною необхідністю. З метою пристосування освітньої діяльності до
динаміки сучасного життя європейська реформа впроваджує гнучку систему навчальних кредитів, надає можливість
зарахування та накопичення в загальному освітньому здобутку людини не лише її попередніх навчальних надбань, але
й практичного досвіду в певній галузі, а система безперервної освіти доповнюється можливістю навчатися протягом
усього життя, у власному темпі, відповідно до індивідуальних потреб і можливостей людини.
Навчання стає багатодисциплінарним, враховує необхідність оволодіння щонайменше однією іноземною
мовою, новітніми інформаційними технологіями.
Формуються перспективи і для студентів. Стан речей зі складовою системи ЕСTS – гармонізованою системою
оцінки знань – виглядає інакше. Оцінка знань за стандартом ЕСTS здійснюється за літерами від А до F: оцінка А
відповідає отриманій в українському вузі «п’ятірці», B і C – нашій оцінці «добре», D і E – «задовільно», це прохідні
оцінки. Оцінка F не є прохідною, а студент має скласти іспит з предмета в наступну сесію. Правила такі, що оцінки А
в системі ЕСTS гідні тільки 10 % кращих студентів академічної групи. На добрі оцінки (B і C) можуть розраховувати
наступні 25 % і 30 % успішних студентів. Прохідні задовільні оцінки одержують 25 % і 10 % студентів, що
залишилися.
Студент українського університету-учасника «болонського процесу» вже зараз може розраховувати на
отримання додатку до диплома, в якому традиційні оцінки дублюватимуться оцінками за системою ЕСTS.
Передбачається, що цей додаток до диплома може допомогти нашим студентам із працевлаштуванням за кордоном.
Проте поки що більш реальним видається продовження освіти в магістратурi одного з європейських університетів або
проходження стажування за програмою міжвузівського обміну.
Таким чином, Болонський процес – це процес розпізнавання однієї освітньої системи іншою в європейському
просторі.

6.2 Аналіз проблем, пов’язаних із приєднанням України до Болонського процесу

Приєднання України до Болонського процесу слід вважати закономірним явищем, підказаним спільним із
Європою культурно-історичним минулим. Водночас, не слід забувати, що у кожної нації є свої культурні, соціальні,
історичні і ментальні відмінності, які з одного боку утворюють в сукупності національний колорит, а з іншого –
можуть стати на заваді приєднанню до єдиного освітнього простору в межах Європи. Більше того, існує ціла низка
проблем конкретного плану, які не дозволяють українській вищій освіті безболісно стати рівноправним партнером в
європейській системі освіти.
Дослідники, які займаються проблемами приєднання української вищої освіти до Болонського процесу,
застерігають від поспішних дій, як-то: відмова від фундаментальних курсів на користь спеціальних, скорочення
частки гуманітарної освіти в технічних закладах тощо [8, с. 286]. У цьому вони вбачають втрату надбань національної
системи освіти, яка із сивої давнини мала за мету розвиток гармонійної, духовно багатої особистості, що спирається
на фундаментальні знання і здатна орієнтуватися в складних суспільно-економічних проблемах.
Дуже важливою проблемою української вищої школи в Болонських реаліях є проблема якості освіти. За
наявності успадкованих ресурсів, традицій, законів і кадрів вітчизняна вища освіта не відповідає болонським
принципам у плані високої якості освіти. А невирішеність соціальних питань дискредитує такі, здавалось би

32