Page 28 - 4898

У зв’язку з тим, що у педагога переважає розумова праця і сидяча поза, найдоцільніше переключитися на
невелике напруження – фізичну працю або зробити фізичні вправи. Фізичні вправи, водні процедури не тільки
скорочують період впрацьовуванності після перерви, але й забезпечують порівняно високу ефективність праці
протягом всього робочого дня [4].
Окремі перерви між заняттями можуть бути заповнені підготовкою до інших занять або переглядом газет,
журналів, творів образотворчого мистецтва тощо.
Обідню перерву, яка, як правило, повинна тривати впродовж години, можна використати не тільки прийманням
їжі, а й самообслуговуванням, переглядом газет, журналів тощо.
Фізіологи встановили, що якщо ритм праці та відпочинку будувати з урахуванням закономірностей зміни
працездатності і функціонуванням організму, то можна активно впливати на розвиток втоми в процесі праці і тим
самим економити час.
Для цього необхідно знати, що [6]:
1 Високий рівень працездатності та ефективності праці може підтримуватися протягом усього робочого дня
тільки за наявності перерв для відпочинку в робочий час.
2 Регламентовані перерви для відпочинку більш ефективні, ніж перерви на власний розсуд.
3 Одна велика перерва менш ефективна, ніж кілька перерв тієї ж сумарної тривалості.
4 Найбільш ефективні перерви, які встановлюються перед очікуваним зменшенням працездатності.
5 Випадкові перерви через погану організацію праці не можуть вважатися відпочинком (нерідко вони ще
більше втомлюють).
6 Переключання на іншу роботу та виробнича гімнастика за фізіологічно обґрунтованою організацією є
формами відпочинку.
7 Мікропаузи в 1-2 сек, а то й більше необхідні для підтримання ритму праці [7, c. 39-40].
Із наведеного зрозуміло, що використання цих рекомендацій для викладача вищої школи можливе лише з
урахуванням специфіки педагогічної праці.
Шляхи раціонального використання зайнятого та вільного часу. У структурі добового бюджету часу
викладача соціологи і економісти, як правило, виділяють робочий і позаробочий час. У вищезгаданому матеріалі
розглянуто робочий час викладача вищої школи. Позаробочим часом прийнято називати такий час, який перебуває за
межами об’єктивно необхідного робочого часу. У свою чергу позаробочий час підрозділяють на зайнятий і вільний
час.
Зайнятий час має свою внутрішню структуру. Всі його компоненти умовно можна розділити на дві відносно
самостійні підгрупи:
а) час, зайнятий абсолютно необхідними витратами (на дорогу до місця роботи і назад, догляд за своїми дітьми,
домашню працю та побутові потреби тощо);
б) час, пов’язаний із задоволенням фізіологічних потреб (сон, харчування, особиста гігієна тощо).
Рекомендації викладачу з використання зайнятого часу:
1 Необхідно прагнути до того, щоб упродовж дня викладач, як правило, один раз приходив до ВНЗ. Його
заняття та інші заходи (засідання кафедри, нарада, виховна година, гурток тощо) повинні бути компактно розміщені в
розкладі занять. Головне полягає в тому, щоб уникнути втрат часу.
2 Якщо для пересування до ВНЗ і назад використовується транспорт, то тут також слід подумати над тим, як
краще використовувати для цього час.
Що стосується догляду за своїми дітьми і їх виховання, то слід пом’ятати, що той, хто навчає і виховує інших
дітей, повинен вміти виховувати своїх. Разом з тим нерідко зустрічаються випадки, коли діти викладачів подають
негативний приклад. Такий викладач втрачає авторитет в очах своїх студентів.
3 У зв’язку з тим, що серед педагогів багато жінок, актуальним стає питання економії часу, необхідного для
виконання домашньої роботи (приготування їжі, прання білизни, прибирання квартири тощо). Слід, перш за все,
обмежити ці види праці за рахунок його перерозподілу між всіма членами сім’ї, розширити сфери побутового
обслуговування. Якщо педагог перевантажений домашньою роботою, побутовою працею, то він, природно, не має
можливості добре підготуватися до викладацької роботи. Від цього страждає навчально-виховний процес не тільки на
його заняттях – нерідко зводиться нанівець робота всього педагогічного колективу кафедри [1].
Рекомендації викладачу щодо раціонального використання вільного часу:
Перший етап – на основі вже розглянутої структури вільного часу вивчається стан справ у себе, визначається
обсяг вільного часу по окремих елементах структури і в цілому.
Другий етап – до розумного мінімуму скорочується спілкування з товаришами і аматорські заняття (хоча б на
годинку ліквідування свого відставання). Тим більше, що все це з надлишком окупиться успішною педагогічною
діяльністю. Це також продиктовано тим, що у педагога фонд вільного часу явно не відповідає зростаючим потребам.
Третій етап – переглядається зміст діяльності і відбирається з кожного її виду лише те, без чого викладачеві
важко обійтися. Важливо обмежити, як це не дивно, коло газет, журналів, книг, передач телебачення, користування
Інтернетом, тобто відібрати ті з них, знайомство з якими може виявитися цілком достатнім для інтелектуального
розвитку викладача. Треба вирішити питання, які інформаційні джерела мають бути предметом вивчення, а які –
предметом перегляду і знайомства.
Що ж стосується відвідування театрів, музеїв, концертних залів та інших закладів культури, то там, де така
можливість є, важливий їх вибір і розумне використання.
Спорт, прогулянки на природу, туризм повинні бути максимально використані викладачем, оскільки розумова
праця без фізичної роботи веде до детренування, до зниження працездатності.
Четвертий етап – знаходяться необхідні пропорції у вже відібраних і переглянутих з точки зору змісту видах
діяльності, встановлюється розумне співвідношення між ними, а також їх співвідношення з основними видами

28