Page 38 - 4872

олії, бензину – значення родового відмінка; читав, думала, кричало, любили – значення
минулого часу і т.д.
Як бачимо, граматичне значення відрізняється від лексичного масовістю, груповим
характером свого виявлення, тобто воно властиве великим групам слів. Якщо лексичне
значення розрізняє слова, то граматичне значення об’єднує їх. Граматичне значення,
порівняно з лексичним, характеризується значно вищим рівнем абстрактності.
Віднесення значення до лексичного чи граматичного здійснюється, зважаючи на
одиничність чи масовість його вияву.
Граматичне значення наявне лише в протиставленнях (відмінків, чисел, родів,
осіб). Для існування певного граматичного значення необхідно, щоб воно входило в
єдність, яка має мінімум два співвідносних однотипних граматичних значення (напр.,
однина і множина). Ці однотипні значення називаються грамемами. Кількість грамем
повинна бути більшою за одиницю. В українській мові категорія часу представлена
трьома грамемами (теперішній, минулий і майбутній час). Кількість відмінків в японській
мові – 11, естонській – 15, угорській – 21.
Граматичні значення бувають трьох типів: дериваційні, реляційні й модальні.
Дериваційні значення – це незмінні, постійні показники слова, що дають йому
певну граматичну класифікацію. Так, значення роду іменників, виду дієслів, перехідності,
зворотності є дериваційними.
Реляційні значення (від лат. relatio «відношення») є змінними. Вони
видозмінюються від однієї словоформи до іншої. Реляційні значення використовуються
мовою для зв’язку слів у реченні. До них належать значення роду прикметників, значення
відмінків, значення особи та ін.
Модальні значення виражають відношення людини до висловленої думки і до
об’єктивного світу – ствердження, заперечення, умовність, бажаність, запитання,
волевиявлення тощо.
Граматична категорія – це сукупність однотипних граматичних значень, або
грамем, об’єднаних певним змістом.
Для того щоб констатувати, що в якійсь мові є певна граматична категорія,
потрібно, щоб був ряд форм, об’єднаних якимсь спільним значенням, щоб усередині цього
об’єднання було протиставлення і щоб ті протиставлені значення мали формальне
вираження. Так, граматичною категорією є категорія числа, бо вона об’єднує мовні
одиниці на основі спільного значення «число». Всередині цього об’єднання
протиставляються одиничність і множинність, і граматичні значення однини й множини
формально виражаються за допомогою спеціальних закінчень. Пор.: ліс – ліси, весна –
весни, озеро – озера, де граматичне значення однини виражене нульовим закінченням і
закінченнями -а та -о, а граматичне значення множини — закінченнями -и та -а.
Формальне вираження – дуже важлива ознака граматичної категорії, бо саме її
наявність чи відсутність є основним критерієм виділення граматичної категорії. Річ у тім,
що певне значення в одній мові може існувати як граматичне, а в іншій мові як лексичне.
Звідси розрізняють граматичні й поняттєві категорії. Наприклад, існує поняттєва категорія
статі й граматична категорія роду. Поняттєва категорія статі є універсальною, тобто всі
люди незалежно від використовуваної ними мови розрізняють чоловічу і жіночу стать.
Однак категорія роду притаманна далеко не всім мовам. Скажімо, її немає в англійській,
китайській, тюркських і фіно-угорських мовах, бо там немає спеціальних формальних
засобів її вираження.
В українській мові, як і в інших слов’янських, а також романських та німецькій
мовах, є така категорія, бо тут є формальні засоби її вираження: закінчення (учитель,
стіна, вікно), артиклі (нім. der vater «батько», die mutter «мати»).
Мови світу різняться за кількістю і складом граматичних категорій. Так, в
японській і корейській мовах є, наприклад, категорія ввічливості. Різняться мови й за
кількістю протиставлених членів усередині категорій. Наприклад, в англійській мові є два