Page 28 - 4872
P. 28

Відношення «слово – слово». Значення слова існує не само по собі, а в певному
                  співвідношенні  зі  значеннями  інших  слів.  Близькі  й  протилежні  за  значенням  слова
                  уточнюють семантику слова, визначають для нього певні семантичні межі. Значення слів,
                  таким чином, є системно зумовленими.
                         Співвідношенням слова з іншими словами в лексичній системі мови визначається
                  його структурне значення.
                         За характером відношення до позначуваного об’єкта розрізняють значення прямі й
                  переносні.
                         Прямі  значення  безпосередньо  називають  явища  дійсності.  Наприклад:  сім’я  з
                  трьох осіб, красиве обличчя, ключ від дверей, хлопчик іде, камінна стіна, світлий день.
                         Переносні значення є вторинними, тобто похідними від прямих, й опосередковано
                  через  прямі  значення  називають  явища  дійсності:  сім’я  мов,  обличчя  театру,  ключ  від
                  серця, час іде, камінна душа, світлі думки.
                         За синтагматичною зумовленістю значення поділяються на вільні й зв'язані.
                         Вільні значення. Вживання цих значень не має жодних, крім логічних, обмежень.
                  Так,  зокрема,  номінативне  значення  є  вільним,  бо  воно  може  вільно  поєднуватися  з
                  певним  колом  слів  (тут  обмеження  на  сполучуваність  мають  предметно-логічний
                  характер).  Наприклад,  слово  білий  у  значенні  «який  має  колір  снігу»  поєднується  з
                  назвами всіх предметів, що можуть мати такий колір, а слово дерев’яний сполучається з
                  усіма  назвами  предметів,  зроблених  із  дерева  (білий  сніг,  біла  крейда,  біла  мука,  білий
                  папір, біла стіна та ін.; дерев’яний стіл, дерев’яний будинок, дерев’яна коробка, дерев’яні
                  двері, дерев’яний стелаж, дерев’яна ложка тощо).
                         Зв’язані значення. Ці значення можуть реалізуватися за  певних синтагматичних
                  умов.  Серед  зв’язаних  значень  розрізняють  фразеологічно  зв’язані,  синтаксично  і
                  конструктивно зумовлені.
                         Фразеологічно зв’язані значення – значення слова, які реалізуються лише в певних
                  сполученнях.  Так,  скажімо,  слово  білий  реалізує  значення  «який  виділяється  чимсь
                  незвичайним»  лише  в  словосполученні  біла  ворона,  слово  дерев’яний  має  значення
                  «обезцінений» лише з назвами грошових знаків (дерев’яний рубль). Значення «приємний
                  за тембром» слово малиновий реалізує у словосполученні малиновий дзвін. Рос. потупить
                  значення «опустити» має у словосполученнях потупить взор, потупить глаза, потупить
                  голову (див. неможливість *потупить белье в воду, потупить вниз руки).
                         Синтаксично  зумовлені  значення  –  значення,  які  реалізуються  тільки  в  певній
                  синтаксичній позиції. Так, наприклад, значення «безхарактерна людина, телепень» у слові
                  шляпа реалізується тільки в тому випадку, коли це слово виступає присудком: «Тоді він
                  шляпа, коли не бачить, що під носом робиться» (0. Корнійчук).
                         Конструктивно  зумовлені  значення  –  це  такі  значення,  які  реалізуються  лише  в
                  певних конструкціях. Наприклад, значення «виражати своє ставлення до якихось  подій,
                  явищ тощо» в слові відгукнутися реалізується тільки в конструкції відгукнутись на щось
                  (дієслово + прийменник на+ іменник у знахідному відмінку), а значення «позначитися на
                  кому-, чому-небудь» – у конструкції відгукнутися в (на, по) чому (дієслово + прийменник
                  в, на, по + іменник у місцевому відмінку).

                         4. Полісемія слова. Омонімія. Синонімія
                         У мові є слова з одним значенням, але частіше слова мають два і більше значень.
                  Слова  з  одним  значенням  називають  однозначними,  або  моносемічними  (від  гр.  monos
                  «один»  і  sema  «знак»),  а  слова  з  двома  і  більше  значеннями  –  багатозначними,  або
                  полісемічними.
                         Полісемія – наявність різних лексичних значень у одного й того ж слова відповідно
                  до різних контекстів. Наприклад, слово поле – багатозначне, полісемічне, бо воно має в
                  українській мові  десять значень. Деякі слова мають більше двадцяти значень. Так, слово
                  брати  вживається  в  22,  а  йти  –  у  30  значеннях.  Англійське  to  take  тільки  в
   23   24   25   26   27   28   29   30   31   32   33