Page 27 - 4872

4) вигукові, які стосуються не думки, а емоцій. Вони не мають номінативної
функції (не називають явищ й не виражають понять) і не можуть вступати в синтаксичні
відношення з іншими словами в реченні.
У лексикології прийнято розрізняти поняття «слово» і «лексема». Слово є
конкретною одиницею.
Лексема – слово-тип, абстрактна одиниця мови, інваріант, у якому абстрагуються
від його форм.
Іншими словами, лексема — це слово в сукупності його форм і можливих значень у
всіх його вживаннях і реалізаціях. Так, у реченні Людина людині друг є три слова і
дві лексеми, бо слова людина і людині є формами (варіантами) однієї лексеми.
Лексема може варіюватися і в плані вираження, і в плані змісту. Формальними
варіантами, тобто варіантами у плані вираження є, наприклад, співати і співать, сміятися
і сміятись, би і б, рос. прочитать і прочесть, хнычет і хныкает, а варіантами в плані
змісту є різні значення багатозначного слова, які прийнято називати лексико-
семантичними варіантами.

3. Лексичне значення слова
Лексичне значення – історично закріплена в свідомості людей співвіднесеність
слова з певним явищем дійсності.
Лексичне значення слова є продуктом мисленневої діяльності людини. Воно
пов’язане з редукцією інформації людською свідомістю, з порівнянням, класифікацією,
узагальненням. Оскільки слова називають речі, то лексичне значення нерідко називають
речовим.
Ядром лексичного значення є концептуальне значення (мисленнєве відображення
певного явища дійсності, поняття). Так, наприклад, слово обличчя має концептуальне
значення «передня частина голови людини». Крім концептуального значення (його ще
називають денотативним), слово може мати конотативне значення (від лат. соп «разом із»
і notatio «позначення»), тобто емоційні, експресивні, стилістичні «додатки» до основного
значення. Наприклад, слова морда, пика, фізіономія мають таке ж концептуальне
значення, як і обличчя, але на нього нашаровуються експресивно-стилістичні відтінки
(конотації). Пор. ще: кінь і шкапа, черевики і шкарбани тощо.
Концептуальне й конотативне значення є загальноприйнятими, тобто належать
мові й зафіксовані в словниках. Від таких значень потрібно відрізняти контекстуальні
значення, тобто значення, які виникають у певних контекстах. Так, словами котик і
лапочка пестливо називають дітей чи близьких, однак таке значення в цих словах не
фіксується словниками.
Говорячи про значення слова, необхідно мати на увазі, що слово загалом вступає в
три типи відношень: предметний (слово – предмет), поняттєвий (слово – поняття) і
лінгвальний (слово – слово).
Відношення «слово – предмет». Існує у двох різновидах: загальна віднесеність і
конкретна віднесеність.
Загальна предметна віднесеність – віднесеність концептуального значення до
цілого класу денотатів. Наприклад, слово кінь позначає будь-якого коня. Конкретна
предметна віднесеність – віднесеність концептуального значення до певного, одиничного
денотата. Наприклад: На лузі пасся кінь.
Віднесеність слова до предмета називають денотативним значенням (від лат.
denotatum «позначуване»).
Відношення «слово – поняття». Поняття – результат узагальнення і виділення
предметів, явищ якогось класу за певними спільними і в сукупності специфічними для них
ознаками. Так, поняття «стіл» означає будь-який за формою та призначенням стіл.
Віднесеність слова до поняття називають сигніфікативним значенням (від лат.
significatum «позначуване»).