Page 21 - 4872

2. Класифікація звуків
З акустичного погляду всі звуки мови поділяються на голосні й приголосні, які
розрізняються співвідношенням голосу (тону) і шуму. Якщо голосні складаються з
чистого голосу і шуму в них немає, то приголосні складаються з голосу і шуму або лише
шуму. Отже, голосні – це тональні звуки. Приголосні обов’язково містять у собі шум.
Співвідношення голосу і шуму в різних групах приголосних залежить від їх природи.
Голосні й приголосні розрізняються й за артикуляційними характеристиками. Так,
при творенні голосних у мовленнєвому апараті немає перешкоди, так що струмінь повітря
проходить вільно. При творенні приголосних видихуваному повітрю доводиться долати
перешкоди. Різною є і м’язова напруга: при творенні приголосних вона є значно більшою.
Крім того, у творенні голосних беруть участь інші м’язи, ніж у творенні приголосних: у
першому випадку ті, які служать для відкривання рота, а в другому ті, які служать для
закривання рота.
Голосні та приголосні розрізняються і функціонально. Особлива функція голосних
полягає в тому, що вони є вершиною складу, тобто складотворчими. Правда, ця ознака не
є абсолютною. У деяких мовах складотворчими є й сонорні приголосні. Однак загалом
голосні мають більшу складотворчу силу.
Голосні звуки
Найпоширенішою класифікацією голосних є артикуляційна, тобто за ступенем
просування язика вперед або назад і ступенем його підняття при їх творенні. За цими
ознаками голосні поділяються на голосні переднього, середнього та заднього рядів і
низького, середнього та високого піднесення.
Більшість голосних – це голосні переднього і заднього рядів. Голосних середнього
ряду мало. Так, наприклад, в українській і тюркських мовах нема жодного. Дехто навіть
схильний вважати, що голосні середнього ряду – це пересунені голосні переднього і
заднього рядів: російський звук [ы] пересунений з переднього ряду, а [а] із заднього ряду.
У мовознавстві зроблено спроби по-іншому представити класифікацію голосних. Так, ще
наприкінці XVIII ст. Гельвег запропонував класифікацію голосних подавати у вигляді
трикутника з вершиною вниз, у кутах якого розташовані голосні з найбільш крайніми
артикуляціями. Усі інші голосні займають проміжне між цими звуками положення.
У сучасному мовознавстві набула поширення схема голосних у вигляді
різностороннього чотирикутника, яка, здається, найбільшою мірою відтворює реальне
місце кожного звука в класифікації за рядами і піднесеннями.
За положенням губ під час артикуляції звуків розрізняють лабіалізовані і
нелабіалізовані голосні. Лабіалізовані вимовляються з участю витягнених і заокруглених
губ.
За положенням м’якого піднебіння при артикуляції голосні поділяються на ротові й
носові. При творенні ротових м’яке піднебіння підняте і закриває прохід повітря в ніс, а
при творенні носових м’яке піднебіння опущене і повітря проходить у ніс.
Залежно від ступеня розкриття рота розрізняють відкриті та закриті голосні. За
тривалістю звучання розрізняють довгі й короткі голосні. В естонській мові розрізняють
короткі, довгі і наддовгі голосні (sada «сто» – saada «прийшли» – saaada «отримати»).
Система голосних називається вокалізмом.
Приголосні звуки
За акустичною ознакою (співвідношенням голосу й шуму) приголосні поділяють
на сонорні й шумні. У сонорних приголосних голос (тон) переважає над шумом. До них
належать [л], [р], [м], [н], [j], укр. [в]; англ. [w], [rj]; нім. [rj]. У шумних приголосних шум
переважає над голосом або наявний лише шум. Шумні приголосні у свою чергу
поділяються на дзвінкі й глухі. У дзвінких шум переважає над голосом. До них належать
[б], [г], [ґ], [д], [ж], [з], [дж ], [дз]; англ. [б]. Глухі приголосні творяться тільки шумом. До
них належать [к], [п], [с], [т], [ф], [х], [ц], [ч], [ш].