Page 18 - 4872

тюркські, фіно-угорські, ескімоська, грузинська, японська, корейська, банту, суахілі,
монгольські, тунгусо-маньчжурські та інші мови Африки, Азії та Америки.
Щоб мати конкретне уявлення про аглютинативний тип мов, наведемо деякі
приклади з тюркських і угорської мов. Так, у казахській мові афікс -лар виражає
граматичне значення множини, -да – місцевого відмінка, а -га – давального. Наприклад:
алма «яблуко», алмага «яблуку», алмада «на яблуці», алмалар «яблука», алмаларга
«яблукам», алмаларда «в яблуках».
Вважають, що аглютинативні мови не тільки один із найпоширеніших, а й один із
найстійкіших типів мов.
Інкорпоруючі (від лат. incorporatio «включення до складу»), або полісинтетичні,
мови – мови, у яких різні частини висловлювання у вигляді аморфних слів-основ
(коренів) об’єднані в єдині складні комплекси, сукупність яких оформляється службовими
елементами.
Речення в цих мовах нагадують складні слова, через що їх можна було б назвати
словами-реченнями. До полісинтетичних мов належать чукотська, ітельменська, коряцька
і більшість мов корінного населення Північної Америки. Класичною інкорпоруючою
мовою є чукотська, на прикладі якої проілюструємо своєрідність цього типу мов. Так,
наприклад, для вираження значення так званого супровідного відмінка в чукотській мові
служить конфікс га-ма, у середину якого включають необхідні в кожному конкретному
випадку іменники, прикметники, займенники тощо: гаторпоігзма «з новим списом»,
гатанпзліизнтдпоігзма «з добрим металічним списом».
Одиницею будови полісинтетичних мов є не слово і не речення, а щось середнє, що
прийнято в мовознавстві називати інкорпоруючим комплексом.
Флективні мови – мови, в яких у вираженні граматичних значень провідну роль
відіграє флексія (закінчення). До флективних мов належать індоєвропейські та семіто-
хамітські.
На відміну від аглюнативних мов, де афікси (приклейки) є однозначними,
стандартними і механічно приєднуються до повних слів, у флективних мовах закінчення є
багатозначним (у слові стол-a закінчення -а має три значення: чоловічий рід, однина,
родовий відмінок), не стандартним (значення родового відмінка можуть виражатися й
іншими закінченнями: земл-і, сім-ей), приєднується до основи, яка зазвичай без флексії не
вживається (земл-я, чорн-ий, зв-емо), і органічно зливається з основою, утворюючи єдиний
сплав, внаслідок чого на стику морфем можуть відбуватися різні зміни (рук-а, руц-і; роб-
ити – робл-ю; киянин – киян-и). Формальне взаємопроникнення контактуючих морфем,
яке призводить до стирання меж між ними, називають фузією. Звідси друга назва
флективних мов – фузійні.
Закінчуючи огляд типологічної класифікації мов, слід зробити два важливих
застереження:
1. Чистих типів мов не існує. Типологічна класифікація будується на переважанні
якихось структурних рис.
2. Жодному з типів мов не можна надавати перевагу.

ЛЕКЦІЯ 4. ФОНЕТИКА І ФОНОЛОГІЯ
План
1. Фонетика як лінгвістична дисципліна. Три аспекти вивчення звуків.
2. Класифікація звуків.
3. Поняття про фонему, її функції, варіанти. Диференційні й інтегральні ознаки
фонем.
4. Склад і складоподіл.