Page 16 - 4872

3. Поняття про генеалогічну класифікацію мов. Індоєвропейська сім’я мов.
Кожна мова світу утворилась на ґрунті певної прамови. Оскільки мови, які походять
від однієї прамови, є спорідненими, то спорідненість мов і стала основою найпоширенішої
їх класифікації – генеалогічної. Генеалогічна класифікація мов – групування мов за
спорідненістю. Ця класифікація мов передбачає виокремлення мовних сімей – сукупності
мов, основою яких є одна прамова. Мовну сім’ю поділяють на групи за ступенем
спорідненості, в яких можуть розрізняти ще й підгрупи. Нині у світі існує майже 200
мовних сімей. Найчисленнішими за кількістю носіїв є такі мовні сім’ї: індоєвропейська,
китайсько-тибетська, афразійська, австронезійська, конгокордофанська, дравідська,
японська, тюркська, корейська, фіно-угорська, кавказька, монгольська, тунгусо-
маньчжурська.
Індоєвропейська мовна сім’я. Мовами цієї сім’ї розмовляє більше 2 млрд. осіб. До
неї належать усі мови, що виконують функцію світових мов. В індоєвропейській сім’ї
існують такі мовні групи: індійська, іранська, грецька, вірменська, італійська, романська,
кельтська, германська, албанська, балтійська, слов’янська, тохарська, анатолійська.
Індійська мовна група. Найпоширенішою мовою цієї групи є гіндустані, що має дві
літературні форми: гінді (державна мова Індії) та урду (державна мова Пакистану). До
індійської мовної групи належать бенгальська (державна мова республіки Бангладеш),
циганська та ін.
Іранська мовна група. Найпоширенішими живими мовами цієї групи є іранська,
тобто перська, або фарсі, курдська та афганська.
Грецька мовна група. До неї входять давньогрецька та новогрецька мови. Деякі
мовознавці виокремлюють ще й середньо грецьку (візантійську). Пам’ятки грецької
мовної групи належать до ІІ тис. до н.е.
Вірменська мовна група. Представлена вона давньовірменською і нововірменською
мовами.
Італійська мовна група. Засвідчена вона пам’ятками з І тис. до н.е. і об’єднує тільки
мертві мови, зокрема й латинську. Латинська була мовою Римської імперії і має багато
пам’яток з VI ст. до н.е. Народні латинські говірки стали джерелом романських мов.
Романська мовна група. Найпоширенішими мовами цієї групи є іспанська, португальська,
французька та італійська.
Кельтська мовна група. Вона представлена такими живими мовами, як ірландська,
шотландська, уельська, бретонська (північ Франції). До цієї мовної групи належать і
мертві мови: галльська, що була поширена на території сучасної Франції до її завоювання
римлянами, і корнуельська, яка функціонувала в Англії до XVIII ст.
Германська мовна група. Перші свідчення про неї належать до IV ст. (текст
Євангелія на готській мові). До германської мовної групи входять:
– західногерманська підгрупа. Вона охоплює англійську, німецьку, голландську,
ідиш (новоєврейську). З діалектів німецької мови поступово сформувалися дві
германські мови: швейцарська та люксембурзька;
– північногерманська підгрупа. До неї входять датська, шведська, норвезька та
ісландська мови;
– східногерманська підгрупа. Її утворює мертва готська мова.
Албанська мовна група. До неї входить лише албанська мова.
Балтійська мовна група. Включає вона живі литовську і латиську мови, а також
мертву прусську мову. З усіх індоєвропейських мов балтійські найближчі до
слов’янських.
Слов’янська мовна група. До неї належать:
– східнослов’янська підгрупа (українська, російська, білоруська мови);
– західнослов’янська підгрупа (польська, чеська, словацька, верхньолужицька,
нижньолужицька, полабська);