Page 14 - 4872

6. Синхронія і діахронія
Люди, використовуючи мову у процесі спілкування, сприймають її як незмінне
явище. Такий стан мови характерний для певного часу. Однак цей незмінний стан є лише
одним з моментів розвитку мови. Для позначення стану мови у конкретний час
використовують термін «синхронія».
Синхронія – горизонтальний зріз мови, умовне виділення одного стану, одного
історичного етапу в розвитку мови, який береться як об’єкт лінгвістичного дослідження.
Синхронне вивчення передбачає аналіз мовних явищ в одному якомусь часі розвитку
мови: на сучасному етапі або в певну історичну добу, наприклад у XIV чи XVII ст.
Розвиток мови протягом тривалого часу позначають терміном «діахронія».
Діахронія – вертикальний зріз мови, при якому предметом лінгвістичного аналізу стає
історичний розвиток мови.
Розрізнення синхронії і діахронії є дуже істотним. Для носіїв мови, що
використовують її на практиці, існує тільки синхронія: мова функціонує безвідносно до
своєї історії. Для наукового осмислення мови, для мовознавства надзвичайно важливою є
діахронія, оскільки певний стан мови обумовлений її історичним розвитком. Кожне мовне
явище має свою історію (діахронія) і своє місце в системі мови (синхронія).

ЛЕКЦІЯ 3. МОВИ СВІТУ, ЇХ ВИВЧЕННЯ ТА ГЕНЕАЛОГІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ

План
1. Загальна характеристика мов світу.
2. Порівняльне вивчення мов.
3. Поняття про генеалогічну класифікацію мов. Індоєвропейська сім’я мов.
4. Поняття про типологічну класифікацію мов.

Література
1. Головин Б. Введение в языкознание / Б. Головин. –– М., 1983. –– С. 183–186.
2. Дорошенко С. І. Вступ до мовознавства : навчальний посібник / С. І. Дорошенко,
П. С. Дудик. –– К. : Вища школа, 1974. –– С. 263–291.
3. Карпенко Ю. О. Вступ до мовознавства : підручник / Ю. О. Карпенко. –– К. :
Видавничий центр «Академія», 2006. –– С. 86–108.
4. Кодухов В. И. Введение в языкознание / В. И. Кодухов. –– М., 1987. –– С. 262–275.
5. Кочерган М. П. Вступ до мовознавства : підручник / М. П. Кочерган. –– К. :
Видавничий центр «Академія», 2004. –– С. 58–101; 321–331.

1. Загальна характеристика мов світу
Нині у світі за різними даними нараховується від 2,5 до 7 тис. мов. Точно
визначити кількість мов неможливо, оскільки відмінність між різними мовами і
діалектами однієї мови умовна. Мови світу розрізняють за структурою, кількістю їх носіїв,
наявністю писемності, ступенем їх вивчення, суспільними функціями.
Якщо порівняти, наприклад, українську і китайську мови, то виявиться, що в них
дуже відмінна будова. В українській мові змінні слова мають закінчення, якими
виражаються значення роду, числа, відмінка, часу, особи тощо. Вони можуть мати різні
суфікси та префікси, які також виражають граматичні та лексико-граматичні значення. У
китайській мові слова складаються з одного кореня, вони не змінюються. Зіставивши
українську та англійську мови, ми також побачимо відмінності в їх структурах. Функція,
яку виконують в українській мові закінчення, в англійській мові передається
прийменниками (книжка студента – the book of the student). У мовознавстві існують різні
класифікації мов світу за їх структурою, зокрема типологічна.