Page 15 - 4872
P. 15

Стосовно  кількості  мовців,  що  користуються  певною  мовою,  розбіжності
                  надзвичайно великі. Є понад 200 мов, якими користуються менше 1 млн. осіб. Є також
                  мови, якими розмовляють сотні, десятки і навіть одиниці людей.
                         Є мови з давньою писемністю (санскрит, грецька, італійська, німецька, болгарська,
                  українська тощо); молодописемні (киргизька з 1924 p., гагаузька з 1957 p., сомалі з 1973
                  р., карагаська з 1988 p.). Існують й такі мови, що не мають писемності (мови тубільного
                  населення Африки, Австралії та Америки; селькупська, карельська, рутульська, енецька,
                  нганасанська, чулимська,  ульчська в Росії;  сокотрійська в Ємені,  солонська в Монголії;
                  мегрельська,  сванська  і  бацбійська  в  Грузії,  ягнобська  в  Таджикистані,  талиська  в
                  Азербайджані та ін.).
                         Різняться мови й ступенем їх вивчення. Це стосується і живих, і мертвих мов. Поки
                  що недостатньо вивчені мови автохтонного населення Африки, Австралії та Америки. Не
                  розшифровані ще пам’ятки нещодавно відкритих (1964 р.) етруської та пунічної мов.
                         Неоднаковим є й функціональне навантаження мов.  Деякі мови виконують лише
                  функцію розмовно-побутового спілкування (племінні мови Африки, Австралії, Америки,
                  хіналузька  мова  в  Азербайджані,  дунганська  в  Киргизії,  мансійська  в  російському
                  Заураллі та ін.). Є мови національні, що обслуговують усі сфери діяльності нації (чеська,
                  словацька, польська, болгарська, литовська, українська та ін.). Є мови, які обслуговують
                  декілька  націй.  Наприклад,  німецькою  користуються  німці,  австрійці  та  швейцарці;
                  іспанська обслуговує іспанську націю і 20 націй Центральної та Південної Америки. Деякі
                  мови  є  мовами  міжнаціонального  спілкування  (російська  на  території  Російської
                  Федерації). Існують і міжнародні (світові) мови, зокрема англійська, арабська, іспанська,
                  китайська,  французька  і  російська.  Це  офіційні  робочі  мови  міжнародних  організацій
                  (ООН,  ЮНЕСКО  та  ін.),  конференцій,  з’їздів  тощо.  Їх  вивчають  у  загальноосвітніх  і
                  вищих навчальних закладах різних країн як іноземні мови.

                         2. Порівняльне вивчення мов
                         Порівнюючи  окремі  мови,  можна  помітити,  що  між  деякими  з  них  є  подібність.
                  Так, зокрема, всі слов’янські мови мають дуже велику кількість спільних слів. Наприклад:
                  укр. ворона, рос. ворона, серб. врана, болг. врана, польськ. wrona, чеськ. vrana, словацьк.
                  vrana.
                         Надзвичайна близькість слов’янських мов навела вчених на думку про спільність їх
                  походження, тобто вони мали спільного предка – мову-основу, або прамову, яка існувала
                  до V–VI ст. н.е.
                         Таким же чином була виявлена близькість німецької та англійської мов. Пор. нім.
                  Mutter «мама», Vater «батько», Blut «кров», fallen «падати», gut «добрий» і відповідні англ.
                  mother, father, blood, fall, good.
                  Багато спільного є в словнику слов’янських і деяких європейських та азійських мов. Пор.:
                  укр. брат, лит. broterelis, ірл. brathir, гот. bropar, тохар, pracar; укр. ніч, д.-інд. nak(t), лит.
                  naktis, лат. пох, гот. nahts, нім. nacht, англ. night; укр. м’ясо, гот. mimz, прус. memsd; укр.
                  око, лит. akis, вірм. akn, лат. oculus; укр. ніс, лит. nosis, нім. nase, англ. nose.
                  Однак використання словникових подібностей для обґрунтування спорідненості мов і їх
                  класифікації  за  ступенем  спорідненості  не  є  надійним  критерієм.  Річ  у  тому,  що  слова
                  легко  запозичуються  і  в  такому  разі  близькість  словникового  складу  є  наслідком
                  контактування мов. Так, скажімо, в японській мові числівники від 1 до 6 такі самі, як у
                  тибетській.  З’ясувалося,  що  вони  запозичені  з  тибетської  мови  1000  років  тому,  коли
                  японці мали тісні контакти з Китаєм (тибетська мова поширена в Китаї).
                      Найдостовірніші  дані  про  спорідненість  мов  можуть  бути  отримані  при  порівнянні
                  морфем, особливо  закінчень.  Набір  їх  невеликий,  що  пояснюється  обмеженістю  набору
                  граматичних значень у всіх мовах світу. Вони є відносно стійкими (з усіх звуків кожної
                  мови  в  закінченнях  використовується  незначна  кількість,  що  полегшує  встановлення
                  відповідників між мовами).
   10   11   12   13   14   15   16   17   18   19   20