Page 12 - 4872

захистити свій проект (важко підбирати потрібні слова та вирази). А від тих, хто працює
на комп’ютерах, можна почути, що вони мислять машинною (комп’ютерною) мовою.
Поняттєве мислення здійснюється за допомогою мови. Абстрактні поняття про
любов і ненависть, життя і смерть, мову й мислення, науку й культуру, теорію відносності
А. Ейнштейна чи гіпотезу вроджених граматичних структур Н. Хомського осмислити і
передати без участі мови неможливо. Однак слід зауважити, що людина і в цьому випадку
не завжди мислить вслух, тобто вимовляючи слова. Частіше люди мислять за допомогою
внутрішнього мовлення («про себе»), яке відрізняється від зовнішнього тим, що є
згорнутим, зредукованим.
У людей усі типи мислення переплітаються, але превалює поняттєве, тобто
основним знаряддям мислення є мова.
Про те, що мова і мислення не тотожні, засвідчують й інші факти. Так, зокрема,
мислення не має властивостей матерії, воно є ідеальним, тоді як мова має ідеальний
(семантика) і матеріальний (звукова оболонка слів, матеріально виражені граматичні
форми тощо) аспекти. Будова мови і будова мислення не збігаються. Мова і мислення
оперують різними одиницями (фонема, морфема, слово, речення – поняття, судження,
умовивід).
Нарешті, ще одним вагомим доказом того, що мова і мислення нетотожні явища, є
їх неодночасне виникнення. Історично мислення виникло раніше, воно передує мові. Саме
тому й функції мови щодо мислення змінювалися. Спершу мова лише включалася в
процеси мислення, доповнювала практично-дійове і наочно-образне мислення. З часом
вплив мови на мислення зростав і мова стала основним знаряддям мислення.
У ХІХ ст. російські мовознавці Пилип Фортунатов (1848–1914), Ян Бодуен де
Куртене (1845–1929) започаткували у своїх дослідженнях розрізнення понять «мова» і
«мовлення». Теоретично обґрунтував його Ф. де Соссюр.
Якщо мова є засобом спілкування, його історично сформованим знаряддям, то саме
спілкування є мовленням.
Мовлення – процес використання мови, практична реалізація її одиниць, зв’язків
між ними, правил поєднання та функціонування мовних одиниць. Терміном «мовлення»
прийнято позначати як сам процес говоріння та сприйняття (акт мовлення) чи сукупність
таких процесів (мовленнєву діяльність), так і результат процесу говоріння, тобто усний чи
письмовий текст.
Хоч мова і мовлення є взаємопов’язаними явищами, однак вони мають певні
відмінності.
1. Мова – явище абстрактне, а мовлення – конкретне. Конкретність мовлення
виявляється в тому, що його можна чути, записати на магнітну стрічку, бачити і
прочитати. Мову безпосередньо спостерігати неможливо.
2. Лінійність мовлення і нелінійність мови. Мовлення розгортається в часі. Будь-
який текст можна уявити у вигляді одного дуже довгого рядка, людина вимовляє звук за
звуком, слово за словом. Два відрізки того самого рівня одночасно в одному акті мовлення
існувати не можуть. Неможливо водночас вимовити два слова чи два звуки. Мова, на
відміну від мовлення, має ієрархічну організацію нелінійного характеру. У мові всі звуки,
слова, словоформи існують одночасно.
3. Мова – явище відносно стабільне, довговічне, загальноприйняте; мовлення –
динамічне (рухливе), випадкове й унікальне. У мові немає помилок, у ній усе правильно.
У мовленні люди можуть припускатися помилок. Унікальність мовлення полягає у
своєрідному використанні мовних засобів, у вживанні оказіональних (випадкових слів),
словоформ, словосполучень.
4. Мова – явище психічне, а мовлення – психофізичне. Мова існує у психіці людей.
Мовлення, крім психічного, має ще фізичний аспект, пов’язаний із його породженням і
сприйманням.