Page 11 - 4872

може свідомо впливати на розвиток мови. Свідомий вплив суспільства на мову
(цілеспрямовані урядові заходи) називають мовною політикою. Від цієї політики
залежить мовна ситуація в багатомовному суспільстві: уряд може стимулювати розвиток
багатомовності в державі, стримувати і звужувати функціонування мов недержавних
націй, нерідко доводячи їх до повного вимирання, як це мало місце в Німеччині, СРСР,
США. Так, зокрема, внаслідок онімечення у першій половині XVIII ст. зникла полабська
мова. З тих же причин і приблизно в той самий період вимерла прусська мова. Така сама
доля спіткала лужицьку мову, якою нині лише у двох округах Німеччини (Дрезденському
і Котбуському) розмовляють 100 тис. осіб. Внаслідок зросійщення за роки панування
тоталітарного комуністичного режиму в СРСР зникло понад 90 мов; деякі й нині
перебувають на стадії вимирання.
Проблема взаємовідношення мови і суспільства охоплює й такі питання, як мова й
народ; мова й особа (індивід); мова й класи та інші соціальні групи людей.
Мова – загальнонародне явище. Народ – творець і носій мови. Одна особа безсильна будь-
що змінити в мові, бо мова розвивається і змінюється за своїми об’єктивними законами.
Навіть геніальна особистість не здатна змінити мову, а може лише виявити приховані
потенції мови, показати, як ефективно можна використати те, що в мові існує.
Отже, мова і суспільство перебувають у тісному взаємозв’язку. Немає жодної
суспільної сфери, куди б не проникала мова. Вплив суспільства на мову і мови на
суспільство вивчає спеціальна лінгвістична дисципліна – соціолінгвістика.
3. Мислення – узагальнене й абстрактне відображення мозком людини явищ
дійсності в поняттях, судженнях й умовиводах. Мисленню властиві такі процеси, як
абстракція, узагальнення, аналіз, синтез, постановка певних завдань і знаходження шляхів
їх розв’язання, висунення гіпотез тощо.
Щодо мови і мислення в науці існували два протилежні й неправильні погляди –
ототожнення мови й мислення (Д. Шлейєрмахер, І.-Г. Гаман) і відривання мови від
мислення (Ф.-Е. Бенеке). Представники першої точки зору вважали, що мова – це всього
лише форма мислення. А оскільки відомо, що кожне явище має форму і зміст, то мова й
мислення разом становлять один об’єкт. Представники протилежного погляду
стверджували, що мова й мислення між собою абсолютно не пов’язані, мислення не
залежить від мови, воно здійснюється в інших формах.
Насправді мова й мислення тісно пов’язані між собою, але цей зв’язок не є
простим, прямолінійним, тому єдність мови та мислення не є їх тотожністю. З одного
боку, немає слова, словосполучення, речення, які б не виражали думки. Однак мова – це
не мислення, а лише одне з найголовніших знарядь, інструментів мислення. З іншого
боку, існують й інші форми мислення, які здійснюються невербально (несловесно).
Загалом існує три типи мислення: а) чуттєво-образне (наочно-образне); б) технічне
(практично-дійове); в) поняттєве (словесно-логічне).
Чуттєво-образне мислення – мислення конкретними образами, картинами (в
мозку прокручується своєрідний фільм). Воно притаманне не тільки людині, а й вищим
тваринам – собакам, кішкам, мавпам тощо. Чуттєво-образне мислення властиве всім
людям, а особливо представникам творчих професій (письменникам, художникам,
артистам, режисерам, балетмейстерам тощо). Існування цього типу мислення переконливо
заперечує поширену донедавна думку, що мислення протікає тільки в словесній формі.
Технічне (практично-дійове) мислення здійснюється без участі мови. Воно, як і
наочно-образне мислення, властиве вищим тваринам і людині. Чи не першим на цей тип
мислення звернув увагу німецький філософ Г.-В.-Ф. Гегель, який, зокрема, вказав на те,
що безпосередня трудова діяльність, скажімо праця каменяра, обов’язково вимагає
мислення. Трудові дії людини, як елементарні дії вищих тварин, осмислені.
Практично-дійове мислення притаманне всім людям, але найбільшою мірою
спеціалістам технічних професій. Інколи інженеру легше створити нову машину, ніж